Таємниці історичних скрабів Миколаївщини

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

ТАЄМНИЦІ ДОЛИНИ ТРОЯНД

Як розповідають старожили, в наших краях на місці нинішніх балок та ярів текли широкі та повноводні річки. Більшість — були судноплавними. По них ходили величезні човни, вільно пливли здоровенні турецькі галери.

І всяке траплялося на тих водних шляхах: кораблі гинули у битвах, потрапляли в катастрофи, зазнавали біди від розбійницьких нападів.

Щодо таємничих давніх скарбів, що їх зберігає старе русло річки Чичиклеї, загадкові історії-розповіді не вщухають і досі. Це зараз тут вода з’являється лише в сніжні зими та за дощової погоди. А колись наша Чичиклея була справжньою великою рікою. Місцевим жителям добре знайомі містки-переходи, які є по берегах річки. Залишки їх і нині ще видно біля села Покровки. А долина сама показує, як багато крутих поворотів-вихилясів колись наробила течія ріки, що з давніх-давен вільно бігла до Бугу.

 image050

Старі люди розповідали, що колись навколишні села та дороги називали розбійницькими. І це — не випадково. Одна з легенд, яка живе серед людей, пов’язана з давнім незвичайним скарбом, який ховає пересохле русло Чичиклеї. Розповідають про нього як про зачарований скарб. Коштовностей там було сила-силенна: усілякі заморські прикраси, золоті та срібні монети різних часів, предмети побуту з чужих країн, незвичайної краси зброя, прикрашена рідкісними каменями. Лежать вони, буцімто, у величезній турецькій галері, яку колись проковтнула ріка.

Ніхто не пам’ятає, як це трапилось. Одні кажуть, що біду принесла негода і ріка не захотіла ділитись скарбом. Інші вважають, що раптова пробоїна могла миттєво загубити галеру. Більшість схиляється до думки, що чужинський корабель загинув від розбійницького нападу. Адже грабіжники чатували на здобич за кожним поворотом. Вони добре знали, де раптово можна напасти на мандрівників. В наших краях це неважко було робити. Пагорби та круті повороти ріки завжди надійно ховали сухопутних піратів. Вочевидь, на галері трапилось щось непередбачене. Вона разом з тим казковим скарбом досить швидко пішла на дно. Розбишаки не встигли захопити коштовностей. Навіть з роками вони не могли їх дістати. Хоч добре знали, де вода поглинула те багатство. Вважалося, що турецька галера була заговореною.

В ті часи дно ріки було досить глибоким, течія — швидкою, і пісок миттєво схопив свою здобич. Та й затягнув до таємничого дна. Згодом, коли Чичиклея почала пересихати, по селах поповзли чутки. Раз по раз ріка викидала заховані скарби. Неначе дражнила людей, які жили на її узбережжях, несподівано нагадуючи про загадки давніх століть. Щасливчики намагалися промовчати про несподівані подарунки. Але чи може щось у селі залишатися цілковитою таємницею? Нині старе русло заростає густими степовими травами та кущами.

На жаль, історична доля цих земель нам мало відома. Ні розвідок, ні карт старих часів ми не знаємо. Очевидно, поки що сама Долина Троянд тут хазяйка. Ще й сьогодні ризиковані шукачі пригод порпаються у старезному руслі, сподіваючись, що стародавня Чичиклея підкине хоч маленьку монетку чи сережку чарівної туркені. А чи принесе стара річка щастя, якщо стільки століть ховала скарби? А якщо підкине якусь насмішку?.. Тому не всі кидаються у пошуки, пам’ятаючи старі перекази, якими оповиті ці підземні схованки.

В історії та легендах є чимало розповідей про якесь велике загадкове місто, яке процвітало на березі самої ріки.

Можливо, галера везла ті скарби саме туди? Або вивозила звідти якесь багатство. Нам про це нічого невідомо…

Ольга Іванова. 2002 р. Село Покровка Веселинівського району.

Веселинівський район — край західної частини Миколаївської області. Збезлісена частина його степу заповнена балками, ярами, долинами пересохлих річок. Нині тут чимало озер, розкиданих по всій території. Як зазначають геологи, земля лежить на висоті 80-100 м над рівнем моря.

Центр району — містечко Веселинове, яке знаходиться на відстані 100 км від Миколаєва.

Експедиції вчених знайшли в цій місцевості близько 20 курганів різних історичних епох: доби бронзи, скіфських та сарматських часів тощо. Є стоянки стародавньої людини, трипільські поселення. Ще в 1957 р. скіфська експедиція істфаку МДУ відкрила на правому березі П. Бугу кілька таких поселень. Нині відомо про 164 кургани, 14 старих поселень, 2 городища та 1 ґрунтовий могильник. Згідно з дослідженнями, вчені та історики вважають, що якраз через цю місцевість колись проходив Великий тракт — шлях з Азії до Європи.

Низка сіл (Покровка, Нововоскресенка, Луб’янка, Петрівка, Поріччя, Градівка та ін., Веселинове) розташовані по берегах річки Чичиклеї.

Саме село Покровка, де зберігаються легенди, мало різні назви: й Красно-Милашевичеве, і Покровське. Знаходиться воно за 25 км від райцентру Веселинове, на схід від нього, у гирлі Чичиклеї, де відомі залишки давніх городищ. Ще в 1578 р. руїни стародавньої фортеці згадував у своїх записках мандрівник Мартин Броневський. Пізніше про них писали Річні Заноні, князь І. Митецький, Ф. Ляліков, В. Ястребов, В. Шашкевич та ін. Вони й картографували цю місцевість, описували результати розкопок, знахідки тощо. Вчені, історики та інші дослідники теж повідомляли про шукачів скарбів, любителів старожитностей, їхні пригоди.

За мапами картографів, назви старого міста (поселення) звучали по-різному. Так, карти Криму 1737 р. та Річчі Заноні позначали селище-фортецю як Чікчаклі (2ікгак1і). Відомий французький інженер Г. де Боплан (1600-1675), який 17 років будував укріплення на півдні України, добре знав наш край, багато писав про нього. На одній зі своїх знаменитих карт на місці впадіння річки Чичиклеї в Бог (так тоді називався наш Південний Буг) він позначив Чичакленку. Ще в 1960-ті роки в Польщі віднайдено декілька його невідомих карт, які зберегла Гданська міська бібліотека. І всюди він вказував на поселення, доля якого й сьогодні лишається загадкою нашої землі.

2000 рік — знову сенсація: знайдено 23 невідомі бопланівські карти та їх варіанти! Тепер вони — нове джерело досліджень істориків та вчених. Серед знахідок є карти «…України з незалежними провінціями», що були складені ще в 1650-ті роки. Завдяки їм наукові інститути Києва та Львова уточнюють нові сторінки історії країни.

Очевидно, не одне відкриття чекає і наших краєзнавців. Велика кількість знахідок, про які розповіли вчені, фахівці, місцеві жителі Покровської землі, свідчить про давнє містечко, яке відігравало досить значну роль у житті краю.

Так, в кінці XIX ст. пошуковці бачили плиту з зображенням місяця та написом, сліди старих будівель, підземні ходи, окопи. На городищі знаходили фрагменти різного глиняного посуду, сокири, засипаний колодязь. Виявлено 5 печер. Поряд — 37 курганів висотою від 2 до 13 м. Відомо, що один з них мав назву Грім. Ще в 1850-ті роки на ньому стояла кам’яна баба. Копаючи у долині Чичиклеї колодязь, на глибині 2,9 м натрапили на ребро мамонта й зуб носорога, які надіслали до фондів Одеського музею. У 1917 р. бачили загадкову плиту та муміфіковані останки людини. Вважали, що то поховання турецького підданого.

image052

Чимало розкопок у долині зробив відомий миколаївський професор, педагог та краєзнавець М.Д. Лагута (1897-1937). У 1930-ті роки його експедиція знайшла вали (ще в кінці XIX ст. вони мали висоту близько 15 м та 21,3 м), рів (глибиною 6,4 м), фундамент старої фортеці, срібні та мідні монети. Вчений вважав, що саме в цьому місці стояла знаменита цитадель Балаклі, яка служила контрольною турецькою охороною.

Студентові нашого педінституту О. Сабецькому (у 1925 р.) вдалося записати спогади 103-річного жителя села Покров- кн К. Дорошенка. Старожил стверджував, що в І пол. XIX ст. ще було добре видно руїни старого укріплення. Дідусь чудово пам’ятав перекази про знахідки давніх монет та якогось загадкового візочка з чистого золота.

У районі села Луб’янки на річці Чичиклеї знайдено скарб грецьких монет IV—III сг.ст. до н.е. Нещодавно тут знову знайдено невеличкий скарб із 18-ти монет.

У 2002-2003 рр. місцеві жителі натрапили на срібні пластинки — монетні заготовки. За висновками істориків, у XV ст. на території фортеці активно працював монетний двір. Карбували срібну монету могутнього хана Менглі Гірея І (1468-1515).

За версією дослідників, під час панування Золотої Орди місто-фортеця Баликлія (у перекладі, вважають, Рибне місце) могла служити західною ставкою ханів. Саме укріплення славилося як великий торгово-ремісничий центр золотоординців Північно-Західного Причорномор’я.

Розкопки показали, що фортеця могла загинути внаслідок воєнних дій або нищівної пожежі. Деякі пошуковці вважають, що це могло трапитися під час російсько-турецьких війн, приблизно в середині чи кінці XVIII ст.

Пізніше (у 1790-1800-х роках) старе село, вже як Покровське, відбудували та заселили селяни-втікачі, переселенці з різних районів Російської імперії. Прийшли сюди жити серби та молдавани. За статистикою листопада 1801 р., у селі Покровському проживала 271 людина (153 чол. та 180 жін.). У 1890-ті роки тут господарювали 422 хазяї та 46 безземельних. На початку 1980-х років село налічувало близько 2 тисяч людей.

 image054

Тривалий час воно міняло адміністративну належність: Новоросійська, Миколаївська, Херсонська губернії, Вознесенське намісництво.

Щодо річки Чичиклеї (Чикчаки, Чичаклія та ін.) — теж чимало загадок. Нині вона бере початок у Любанівському районі Одеської області. Протікає по 3 районах Миколаївщини (Вра- діївський, Доманівський та Веселинівський). В останньому — впадає в ріку Південний Буг, є його правою притокою. На сучасних картах вона позначена пунктирною лінією. Це означає, іцо річку віднесли до пересихаючих. Як зазначають географи, вона тепер живиться переважно дощами та снігопадами. Нині довжина Чичиклеї — близько 156 км. В межах нашої області — 56 км. Вчені вважають, що незвичайна річка декілька разів змінювала своє русло.

Долини Чичиклеї (назва перекладається як Долина Троянд) — досить широкі: від 2,5 до 4 км. Це доказ, що в давні часи (і не досить давні) вона справді була широкою та повноводною річкою. Як свідчать старі перекази, по річці ходив водний транспорт. Цікавим є й той факт, що О. В. Суворов, російський полководець, у своїх листах згадував форсування Чичиклеї на кораблях (1780-ті роки).

Ці та інші матеріали, відомі та невідомі назви (Калкалія та ін.), які наводили мандрівники, історики, картографи, надають можливість вченим та краєзнавцям написати цікаву історію таємничого міста нашої області.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19