Таємниці історичних скрабів Миколаївщини

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

ЗАКЛЯТТЯ БЕРЕЗАНСКИХ БОГІВ

Вже декілька років серед жителів села Парутине Очаківського району вперто точаться розповіді про величезний скарб, який у 2002 р. було знайдено на острові Березань. Буцімто викопали його парутинські шукачі скарбів. Група з десятьох людей виявила ті предмети старовини на місці давньогрецького святилища.

За переказами, які поповнюються новими подробицями, тут було знайдено чимало золота: монети, прикраси, великі злитки, різні пелюстки тощо. Цей величезний скарб, навіть за мінімальними оцінками, мав вартість не менше 500 млн. доларів. Деякі предмети березанської знахідки й досі час від часу з’являються на міжнародних аукціонах та лякають колекціонерів. Серед парутинських «чорних археологів», як їх називають у народі, поширився справжній страх. Про цю знахідку побоюються й говорити. І це не випадково. Адже всіх, хто мав відношення до того золота, спіткало справжнє лихо. Учасники грабіжницького розкопу гинуть, сім’ї розпадаються, діти розбиваються на машинах, спиваються, стають наркоманами чи волоцюгами. Хвороби, сварки, бійки, тюрми, смерть не минають тих, хто торкнувся того давнього багатства. Серед людей поширилось тверде переконання, що на священному місці — теменосі — греки поклали дарунок своїм богам. Разом з ним старі мудреці оголосили особливе закляття: того, хто посягне на скарб, усю його родину будуть вічно переслідувати біди та смерть. Не для людей були ті речі, і не можуть вони належати людям. Тому й покарання не забарилися, і вперто карають усіх шукачів легкої наживи та їхні родини.

Але деяких «відважних» чорних копачів це не зупинило. Звістка про незлічені багатства розбудила людську жадібність. І на маленький острів кинулися цілі зграї грабіжників. Іноді їх кількість перевищувала й сотню. Але острів знову береже свої таємниці давніх часів. І зараз добре охороняється. А цей скарб та події навколо нього — серйозне застереження для всіх.

Археолог. 2008 р. Миколаїв.

 image032

Острів Березань знаходиться в місці, де зливаються води Дніпро-Бузького лиману та Чорного моря. Це за 12 км від міста Очакова. Його довжина — 980 м, ширина — близько 485 м. Висота берегів — від 3 до 21 метра. Згідно з давніми картами та історичними дослідженнями, колись ця земля з’єднувалась з сушею та утворювала великий півострів. Формування острова відбулося ще в часи раннього середньовіччя, коли рівень бурхливих вод Чорного моря почав підніматися та відрізав цей півострів від континенту. У 1980-ті роки рибалки села Рибаківки розповідали, що добре знали мілини та легко могли переходити по них на самий острів. Нині це зробити неможливо, тому що вода щороку різко наступає на сушу.

У науці наша Березань широко відома своїм поселенням, яке виникло ще в кінці VII ст. до н.е. Це була перша давньогрецька колонія у Північному Причорномор’ї.

Антична література та давні карти донесли до нас назву міста — Борисфен (Борисфеніда). В VI ст. до н.е. воно стало центром грецької держави, що формувалася в Нижньому Побужжі.

image034

Пізніше ця роль перейшла до Ольвії. А Борисфен продовжував своє життя, виконуючи, як вважають археологи, роль зовнішнього порту.

Вже понад 100 років учені та археологи досліджують загадкову частину Ольвійських земель. Серед науковців існує особливий статус для тих, хто «копав Березань». В археологічних експедиціях країн СНД є повір’я, що той, хто витримав випробування його умовами, має березанський досвід, може брати участь у найскладніших дослідженнях та розкопках.

Стародавнє поселення — місто Борисфен — існувало понад 900 років. Чимало таємниць та загадок витає над священним місцем (грецькою мовою — теменос). Його лише нещодавно відкрили українські археологи. В ході розкопок знайдено храм, присвячений грецькій богині кохання та краси Афродіті.

У 2008 р., перед початком нового сезону, грабіжники хотіли залякати археологів та не пустити на острів. Вони підпалили траву, яка сягала понад людський зріст. Горіло все. Острів перетворився на факел. Загинули поодинокі деревця та кущі, які чудом виживали в цьому суворому місці. Та археологи продовжили розкопки, хоч і ходили наче сажотруси. Яке ж було їхнє здивування, коли побачили, що на теменосі не згоріла жодна травинка! Очевидно, самі Боги захистили це священне місце предків.

У різні часи дослідники острова знаходили чимало предметів старовини, за якими відтворили історичні події різних епох. Тут і залишки майстерень з виробництва заліза та бронзи і сліди діяльності морських промислів. Світову сенсацію мав свинцевий сувій — лист, датований ще VI ст. до н. е.

В IX—XII ст.ст. нової ери біля Березані відпочивали давні русичі, купці, що на кораблях пливли до морів-океанів, відвідували різні землі. Свідоцтво цього — залишки поселень, численні поховання тих часів. В Одеському археологічному музеї зберігається напис, виконаний рунічними літерами.

У творах авторів різних епох Березань відома як острів святого Еферія, що лежав на шляху «із варяг у греки».

Середньовічні італійські карти-портолани позначили його як Барбезе. В атласі відомого А. Ортелія (XVI ст.) острів знову назвали Борисфен. В XV ст. турки змінили його на Бюрю-езень-ада (острів Вовчої ріки). У 1774 році в цьому місці вони побудували невелике укріплення, поставили батарею.

6 березня 1906 р. саме тут розстріляли учасників повстання на крейсері «Очаків» (лейтенанта П. П. Шмідта та його трьох товаришів). З 1910 по 1916 рр. острів служив полігоном для випробувань артилерії російської армії. Пізніше тут розмістилися артилерійські склади, які потім зруйнували. У 1917 р. на місці старої могили (тіла розстріляних перенесено до Севастополя) племінниця «червоного адмірала» (так його назвали моряки) О. Полянська спорудила меморіал. У 1968 р. на місці розстрілу було поставлено 15-метровий бетонний пам’ятник у вигляді парусника. У Велику Вітчизняну війну (1941 р.) на острові стояла зенітна батарея, яку часто бомбили німецькі літаки. В часи окупації румуни теж установили свою батарею.

Нині острів Березань зовсім безлюдний.

В автоматичному режимі тут працює морський маяк, де молода родина соколів знайшла чудове житло та ловить мишей.

Постійні нишпорки — ящірки. А найбільше серед розколин острова ховається різних змій. До цих умов вони добре пристосувалися, ховаючись у глибоких печерах, численних ямах. У традиціях археологів — змій не вбивати. Щоранку їх доводиться виносити з археологічних розкопів. По 5-6 особин заповзають та ховаються від спеки. Беруть їх за хвоста і виносять нагору. Жодна не вкусила. Тривогу сіють отруйні павуки й тарантули. Вони добре прижилися, адже десятиліттями їх тут мало хто турбував. Тому частенько жалять людей.

Давно мешкають лисиці. Ці хитрунки постійно спостерігають за археологами, крадуть у дослідників взуття та ховають у кам’яних шпаринах.

До високих берегів частенько підпливають дельфіни. Вони довго граються в струменях течій, які омивають острів, кружляють навколо нього.

Березань вважають дуже суворим місцем для досліджень і розкопок — як для офіційної науки, так і для шукачів скарбів. Постійні сильні вітри, влітку — нестерпно палюче сонце, відсутність дерев, кущів, питної води, їжі стає серйозним іспитом для кожного. Та ще й треба миритися з найактивнішими «друзями» теплих місяців — комарами, які дошкуляють і вдень, і вночі.

Тепер Березань віднесена до складу Національного історико- археологічного заповідника Національної Академії наук України «Ольвія». Острів входить до туристичних маршрутів Миколаївщини.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19