Таємниці історичних скрабів Миколаївщини

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

АСТЕРОЇД НА МИКОЛАЇВЩИНИ

У давні-предавні часи на нашу Землю прилетіло з Космосу небесне тіло. Зі страшенним свистом та шумом воно врізалося в її поверхню. Що тут було! Величезні гори пилу, наполовину з попелом, миттю здійнялися до самого неба. Та й зависли там. І довго ще стояли над нашою землею ніч та холод.

З часом все стихло. З неба потихеньку обсипався пил та камінці, занесені вище всіх хмар, до самого піднебесся.

А коли минув час і визирнуло замурзане сонце, землю — не впізнати! Ями, вирви та розломи виднілися навкруги. Потроху поранена планета почала оживати. Хмари дощем очищали повітря, розколота поверхня заповнилася водою, що швидко мчала до Чорного моря. Ріка стала широкою та глибокою, щиро ділячись своєю життєдайною силою з малесеньким насінням, яке сюди закинув вітер.

Скоро вся пустеля, яка утворилася від удару з неба, розквітла всіма кольорами райдуги. Прилетіли птахи, зупиняли свій біг пустелею звірі. І знову невпізнанно заквітував цей край.

Дізналися про чудо-землю люди. Скоро їх поселення загомоніли радісними голосами, веселими піснями та щебетом живого дитячого сміху. А особливо раділи ті, що оселилися на Левиному півострові. Ця земля дарувала смачну цілющу воду, дихала прохолодою буйного лісу. Ріки давали достатньо риби, а в лісах водилося чимало звірини. Легко стало жити людям! А річку, що приносила багатство та відпочинок, назвали Гіпанісом. І не випадково. Бо почувалися так, ніби жили біля щедрого та доброго Бога — Пана.

Євдокія Наумець. 1994 р. Миколаїв. 

Стародавня гравюра з зображенням летючого боліда

Стародавня гравюра з зображенням летючого боліда

Про космічних гіришельців багато пишуть вчені та астрономи. Серед розповідей — як версії, легенди, перекази, так і ґрунтовні дослідження науковців. Відомо, що Космос скидає на Землю від 100 до 1000 т космічного пилу. І це — за добу! Лише за останні 50 років на планеті осіло близько 1 млрд.т. Про великі космічні тіла, які прийняла Земля, розповідали давні люди в своїх рукописах та малюнках. Раніше це небесне каміння зберігали в храмах, пізніше посланців далеких планет почали збирати в музеях.

Більшість таких пришельців згорають у польоті, розсипаються на дрібні шматки. І все ж землянам вдалося знайти понад 2 тисячі цих метеоритів.

Наш земляк В. Жадько у книзі «Узбереги Божої ріки» (К., 2003) теж записав одну з легенд Миколаївського краю. Колись, десь близько 65 млн. років тому, на територію між Миколаєвом та Києвом упало величезне космічне тіло. Вважають, що в момент падіння температура ґрунту сягнула близько 2,5 тисячі градусів. Усі породи розплавилися, і товщина лави сягала понад 200 м. В атмосферу злетіла хмара пилу та уламків. На багато місяців вона закрила сонце. Навколо запанувала сувора зима.

image008

 

Карта світу, яким його бачили вчені XV ст.

Карта світу, яким його бачили вчені XV ст.

Після такого потужного удару сильні урагани та тяжкі землетруси хвилями покотилися по планеті. Через короткий час земля прийняла новий астероїд, що впав на територію Мексики. У 1990 році вчені знайшли на півострові Юкатан кратер діаметром 180 км. Вважають, що сам прибулець мав близько 15 км в діаметрі. І час його падіння визначили — не менше 65 млн. років тому.

Й досі лишається загадкою давня історія урочища Холодний Яр (Черкаська область), що неподалік від знаменитого Чигирина. У цій місцевості визначено понад 150 унікальних археологічних, історичних та наукових об’єктів, залишається досить загадкова доля цієї землі та людей. Про дивні явища згадував в однойменній поемі «Холодний Яр» і Тарас Шевченко.

Фахівці писали, що на великій площі в самому центрі України росте багато реліктових лісових масивів. По балках та досить крутих схилах. І найглибший тут — Холодний Яр. Метеорологи визначили, що в ньому температура повітря в усі пори року на 2-3 градуси нижча, ніж у сусідніх місцинах.

Чимало вчених вивчали це місце, вели спостереження космонавти всіх країн. З космосу добре видно площину понад 40 км2, схожу на дірку в землі. Дослідники вважають, що близько 60-62 мли. років тому біля села Олександрівки впав величезний астероїд. За дослідженнями геологів, на той час територія Холодного Яру була стороною якогось 50-кіломе- трового вулкана. Ще й сьогодні з-під землі по схилах балок б’ють джерела з дуже смачною та холодною водою. Про їх лікувальну силу тут побутують легенди та перекази.

Вони розповідають, що колись ця вода добре лікувала рани козакам та гайдамакам Черкаського краю. Місцеві жителі й ніні твердо впевнені, що вона «від усіляких хвороб». Можливо тому серед холодноярців дуже багато довгожителів.

Незвичайні факти давніх подій зберігає старий літопис IX ст. Він розповідає про таємничий острів у цих краях, який був добре відомий серед сучасників. Його довжина сягала близько 140 км. А потрапити на нього було зо- зсім непросто. Рукописи сусіднього монастиря теж згадували загадкових ост- ювитян, які мали надлюдські здібності. У 1933 р. фахівці, які вивчали таємничу холодноярівську землю, констатували значні магнітні коливання, відмічали мальні явища.

У роки радянської влади Надзвичайна Комісія (сумнозвісна ЧК) теж сповіщала про дивних людей, сильних та незалежних, які живуть у Холодному Яру. За переказами, що побутують на Черкащині, більшість їх тоді була знищена, інших — виселили примусово невідомо куди.

Реліктовий тисячолітній дуб-велетень. Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»

Реліктовий тисячолітній дуб-велетень. Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»

Фахівці, які аналізували історичні документи, спогади, перекази черкащан, картографію краю, вважають, що такий острів міг існувати в далекі часи. А ще відмітили дивну закономірність у фактах та подіях, що стосувалися території Яру та нашої країни.

Найвища вершина урочища — Великодня гора, де колись перепоховали прах гетьмана Б. Хмельницького та його сина Тимофія. За легендами, там лежать незліченні гетьманські скарби. Поряд діє Мотронинський монастир, заснований ще в XI ст.

Про численні таємниці міг би розповісти реліктовий тисячолітній дуб-велетень, який в обхваті сягає 8,65 м. На стовбурі патріарха зафіксовано сліди ударів 15 блискавок, але цей свідок давнини витримав усі удари та зеленіє й сьогодні. Вважають, що дуб забирає негативну енергію і віддає позитивну тим, хто приходить до нього за допомогою. Незвичайне дерево вже давно служить об’єктом спостереження уфологів, які вивчають його зв’язки з силами Космосу. А туристи тисячами їздять побачити чудо-землю та поспілкуватися з мудрим свідком століть.

Науковці та дослідники вважають, що місця, де падали метеорити, астероїди тощо, мають особливі властивості, які слід вивчати постійно, ретельно та уважно.

Наша історія зберегла спогади про невеликого пришельця з Космосу, який впав на Миколаївщині. Назвали його Мигіївським, бо знайшли недалеко від села, що під Первомайськом.

Трапилося це 6 червня 1889 р., о 8:22 вечора. На баштан міщанина Чернова впав 10-кілограмовий метеорит. Зовсім випадково його політ бачив херсонський губернатор А. Ерделі, який відпочивав на своєму балконі. Він був здивований червоною кулею, що промчала в північному напрямку. За небесним гостем зависав сріблясто-матовий слід.

Несподіваний посланець упав між соняшниками, знищивши 10 і зламавши 3 стебла. Свідками події було декілька людей. Серед них священик, пристав та четверо селян. Вони роз повідали, що падіння було схоже на постріл гармати. Хвиля метеорита нагнула сусідні дерева. Він падав наче вертлява кругла куля, виділяючи дим та запах горілої сірки. Незважаючи на страшний гуркіт, який добре чули навіть у Херсоні, метеорит не розколовся, зробивши зовсім невелику яму. З неправильної форми каменя місцеві допитливі відбили собі на пам’ять близько 400 г. Губернатор забрав рідкісного дарунка з небес і відправив на вивчення до Петербурга.

Професор університету Ю. Сімашко, який досліджував метеорит, вимагав зібрати всі частинки і надіслати до університету. Часопис «Нива» (1890 р.) описав усі події в деталях, розповівши своїм читачам, що шматки метеорита забрали у всіх «добровольців-колекціонерів» Мигії. За словами науковця, згодом його було продано французам десь за 15 чи 18 тис. франків.

У 1897 р. вчені Новоросійського (Одеського) університету ретельно обстежили місцевість у пошуках хоча б маленького камінця, але знайти так нічого й не вдалося. Дослідники XIX ст. писали, що це була унікальна річ для науки. Адже за останні сто років вдалося знайти лише 5 подібних кам’яних чужинців.

Нині в кількох музеях Миколаївщини зберігаються такі незвичайні мандрівники з глибин таємничого Космосу.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19