Таємниці історичних скрабів Миколаївщини

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

НЕЗВІЧАЙНИЙ  КИСІЛЬ

У 1980-х роках у Миколаєві, особливо в старому історичному центрі, було досить багато арочних входів до підземних галерей. Деякі з них — недалеко від Бузького лиману.

На вулиці Фрунзе (будинок приблизно на кварталах 38-40 номерів) жив хазяїн на прізвище Моряк. Мій батько дружив зі своїм сусідом. Обидва працювали на Чорноморському суднобудівному заводі, разом ходили на роботу. Добрих хазяїв пов’язували численні господарські обов’язки, тому вони з цікавістю приглядалися до таємничих старих підземель, що знаходилися зовсім недалеко від рідних будинків. Це були досить об’ємні приміщення: до 3-х метрів висоти та понад 3,5 м ширини.

Обом господарям потрібні були сараї, підвали, а тут зовсім поряд стояли зовсім нічийні готові приміщення. Та ще й у доброму стані. Ось і вирішили чоловіки розвідати ті таємничі печери та визначитися зі своїми проблемами.

Входи до підземель закривалися перегородкою, але цю стіну вдалося легко зламати. Перед ними відкрився невідомий світ, що розбігався на декілька коридорів. Пройшовши з десяток метрів, вони побачили три купи дощок. їхні розміри вказували на те, що колись тут стояли досить великі діжі. Висотою не менше 2,5 метра. Дві з них з часом остаточно розсипалися, а ось третя, на рівні близько 70 см, трималася досить міцно. Хоч і була закидана верхніми пересохлими дошками.

Допитливі шукачі відкинули те нагромадження. Побачене здивувало обох: на самому дні стояв досить густий кисіль темно-червоного кольору. Придивившись ближче, чоловіки зрозуміли, що знайшли старе загусле від часу вино. Не побоялися посмакувати. Воно виявилося досить солодким і смачним.

Спочатку друзі-сусіди їли те вино ложками. Та мовчки смакувати незвичайну знахідку було зовсім нецікаво. Тож не стрималися і розповіли про все сусідам та друзям по роботі. І почали носити той кисіль на роботу.

Ох і славні тоді були обіди у суднобудівників! Тепер кожного дня всі з нетерпінням чекали відпочинку, коли можна було присісти та починати обід з підземним киселем. Славні «археологи»  приносили його в банках. Ще й додому роздавали. Про незвичайні застілля, що розпочиналися зі щедрих кисільних частувань та закінчувалися веселощами, прочуло начальство. Та й не тільки. Завод був закритим підприємством і добре контролювався спецслужбами. Отож досить швидко обидва пригощальники потрапили на суворий допит. І відразу повели до старих підземель, розкривши таємницю.

Побачене вже не вражало: на самому дні розсохлої діжі залишилася зовсім мала кучка старого винного киселю.

Поважна комісія довго пояснювала шкідливість недослідженої (!) суміші. І суворо попередила притихлих дегустаторів. А ще — категорично заборонила користування підземеллям. Залишки киселю вони забрали з собою, а вхід знову замурували.

Серед сусідів та колег по заводу ще довго згадували незвичайні обіди та несподівану знахідку. Ну такий смачний був кисіль!

Володимир Захаров. 2008 р. Миколаїв.

Нинішня назва вина (від латинського Vinum) означає «силу, жвавість».

Перші виноградарі, вважаю вчені, з’явились близько 7-10 тисяч років тому. Тривалі роки знахідки в Середній Азії, Єгипт Палестині, на Кавказі та інших місцях вважалися найстарішими доказами досить стародавніх місць вирощування винограду.

Нещодавно китайські археологи знайшли вино 2400-літньої давнини. Червона рідина, що знаходилася в бронзовій посудині, мала характерний запах.

 image122

Найстарішим вином Миколаївщини вважалося вино часів античної Ольвії. Тоді воно було одним із важливих товарів.

image124

Відкриття в Дикому Саду (центр Миколаєва) кіммерійського міста принесло сенсаційне повідомлення: в розкопках знайдено зерна культурного винограду Це старе поселення датується XIII—IX ст.ст. до нашої ери.

За легендами, лозу, що народилася від Сонця та Землі, Бог дав у дорогу нашим предкам — Адаму та Єві. У Біблії виноградарство згадується 165 разів.

Про витоки цього виробництва — десятки книжок, сотні статей. Фахівці впевнені, що у вині — вся таблиця Д. Менделєєва: від мікроелементів та кальцію — до золота. Не випадково з давніх часів його визначали одним із головних продуктів харчування. Транспортували — в амфорах, глечиках, діжках різних типів та розмірів.

І все ж, доля «Божої ягоди» (за виразом еллінів) має ще багато незвичайних таємниць. За легендами, гроно винограду, що зріє вечорами, набирає кольору південної ночі: темно-синє та восково-чорне. Ранішню стиглість мають ніжно-рожеві сорти.

 image126

А ось денні — вбирають в себе золото полудневого сонця.

Останнім часом фахова література дедалі частіше дивується «живою поведінкою» бочкових вин. Здається, воно назавжди запам’ятало життя лози, на якій колись ріс сам виноград. Як не дивно, але двічі нарік діжі в підвалах гудуть. Шумлять досить активно: нема і сумніву, що вино оживає. Перший раз — весною,  коли виноград розкриває бруньки. Вдруге — восени,  в час збирання достиглих грон. В ці сезони технологи не рекомендують пити бочкове вино. Перевірено, І що воно змінює навіть свій фізико-хімічний склад.  Як вино відчуває процес народження і своє відокремлення від материнської гілки, залишається невідомим. Пляшкові вина такої реакції не мають.

 image128

image130

Щодо строків зберігання вин немало цікавих традиційних переказів. У Грузії молодим вином вважається те, якому виповнився один рік. П’ятирічне — називають просто вином. Лише ті, які пережили ці терміни, вважаються  старими винами. Фахівці стверджують, що міцність цих напоїв розвивається до 50-55 років. Деяких — навіть до 160 років і більше.

Народи Кавказу, які добре знаються на винах, до найкращих вин відносять ті, які мають витримку 12-16 років. А двадцятирічні, вважають, починають в’янути. За 45 років — деградують.

Про давні вина, які зберегли ольвійські амфори, багато розповідей серед археологів (родина Смирнових, В. Нікітін, Б. Іребенников та ін.). Вони досить часто (в кожній десятій посудині) виявляли залишки таких вин. У посудинах, знайдених у землі, вино давно перетворилося на крихкий камінь. Значно гірше збереглося вино в посудинах, які знаходилися у воді. Солона вода з часом проникала крізь керамічну поверхню і перетворювала вино на чорний камінь. На смак воно бувало як солодкуватим, так і солоним: «дегустатори» клали шматочки до рота, розбавляли у воді. Дехто твердив, що з часом п’янило.

Зважаючи на вік виноробства, до нас дійшло немало цікавих мудрих висловлювань та побажань наших предків. Стародавні греки цілком справедливо вважали, що людина повинна раціонально проводити своє дозвілля. Адже саме такий спосіб життя давав можливість зміцнити здоров’я та відновити життєві сили. Вино пили, розбавляючи різними пропорціями води. Частіше 1:3. Пити нерозбавлене вино вважалось згубним та принизливим. Вважали, що то варварський, скіфський звичай. Тому й намагались пити стримано, щоб повертатися додому без сторонньої допомоги. Споживання вина супроводжувалося тостами, забавами, музикою та співами.

Стародавні греки залишили для нас мудрі заповіді: розумний гість йде додому після трьох кубків. Четверту чашу п’ють лише ті, хто змагається у вмінні пити одним духом. Після випитих п’яти чаш завжди слід чекати галасу, після шостої — розгулу. Сьоме «пригощання» кличе до бійки, восьме приведе до тюрми, дев’яте — до хвороби, а десяте — до божевілля.

Невипадково лікарі стародавніх часів повторювали, що для того, хто не вміє пити вино, воно стане отрутою. І лише розумна доза здатна лікувати людину.

Талановитий Ібн-Сіна-Авіценна (Х-ХІ ст.ст.) до категорії ліків відносив старі вина. Нам залишив мудрість у таких рядках:

«Вино — наш друг, но в нем живет коварство:
Пьешь много — яд, немного пьешь — лекарство.
Не причиняй себе излишеством вреда.
Пей в меру — и продлится мир и царство!»

Серед давніх звичаїв вживання цього природного напою зберігся такий повчальний текст: «Перший келих п’ють для задоволення, другий — для апетиту, третій — для крутої розмови, четвертий — щоб мати синця під оком, а п’ятий — отримати виклик від властей».

Високоякісні вина нашого Радсаду (саме червоного кольору) довгий час надходили до Зоряного містечка на підтримку здоров’я космонавтів. У дні страшної Чорнобильської аварії (1986 р.) червоне вино сортів «Каберне», «Кагор» та інші відправляли для тих, хто рятував людство від катастрофи.

Нині інформаційні агенції постійно сповіщають про міжнародні винні аукціони. Так, у 2004 р. масандрівське вино 1932 р. коштувало понад 200 доларів, 1945 року — більше 100. За червоне вино врожаю 1894 р. естети віддали близько 6 тисяч. Найдорожчим стала пляшка 1775 р., яка мала торг до 50 тисяч доларів. Проби підтвердили, що напій не втратив своїх чудових якостей.

У Миколаївському краї, де добре ростуть виноградники, чимало розповідей про знахідки та історичні факти пов’язані зі старими винами.

Дореволюційна преса часто згадувала підвали, де зберігалися кращі вина краю. Старше покоління теж пам’ятає розповіді своїх рідних та близьких.

Про незвичайні винні «холодці» авторці розповідав наш археолог В. Нікітін. Він пам’ятає публікацію радянських часів про знайдену в колодязі стару амфору. Посудина була добре запечатана. Коли її розкрили, на дні була киселеподібна маса. Лише трішки покуштували — й одразу захмеліли.

У 1950— 1960-ті роки наш земляк В. Чорний якось натрапив на пляшку з невідомою, густою, наче вершки, сумішшю. Підлітки вирішили випробувати її на кішці та… малій сестричці. А потім веселилися, спостерігаючи незвичайну веселість обох. «Експеримент» підтвердив, що знайшли старе вино.

Наприкінці XX ст. на розі вулиць Великої Морської та Радянської під час ремонту будівлі миколаївський підприємець знайшов у підвалі бочку зі старим желеподібним вином. Будівельники, що були поруч, досить добре «напробувалися» тої знахідки. За особливістю діжі, вважали, що вона тут простояла понад 150 років.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19