Таємниці історичних скрабів Миколаївщини

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

ЗАМУРОВАННЕ ПОСЛАННЯ

 У 1990-ті роки в старому історичному центрі міста активізувалася перебудова старих будинків, дворів. Навіть цілих кварталів. Нове покоління багатіючих людей шукало офіси, склади, магазини та й для себе — комфортабельні місця для відпочинку.

 image106

Одного дня на розі вулиць Малої Морської та Р. Люксембург робітники розбирали стіни двоповерхового будинку. Товщина їх у старих будовах нерідко сягала 60-65 см. Старе вапно обсипалося, каміння погано трималося, і будівельники вирішили завалити всю стіну. Несподівано в кутку побачили якусь згорнуту тканину. Коли розгорнули — здивувалися. Перед ними лежала незвичайна зброя: клинок чи шабля. Поряд з нею — старі папери. Зброя досить добре збереглася. Всі погодилися, що вона більше схожа на турецьку. Красива, з візерунками. Наче нова. Час її не зачепив. А ось із паперами — не знали, що й робити. Крутили їх на всі боки, намагаючись прочитати старі букви. Так змісту й не зрозуміли. Дуже незвично було розбирати ті «яті». Текст був довгим, але ніяк не читався.

Листи та всі папери викинули на сміття, а зброю лишили собі. Хто зна, де тепер та шабля. Тоді їй ціни не знали. Залишили як добру знахідку.

Старожил Миколаєва з цього кварталу. 2002 р. Миколаїв.

У 90-ті роки XX та на поч. XXI ст.ст. у старому центрі — десятки таких розповідей.

 image108

Мудріші приносили речі та папери до краєзнавчого музею, а значна кількість людей не утруднювала себе пошуками музею чи краєзнавців. Викидали незрозуміле до смітників. «Щасливчики» намагалися мовчати про знахідки. Особливо тоді, коли знаходили дорогоцінні речі чи зброю. Боялися, що все заберуть та ще й покарають.

Розповіді про знахідки — у стінах, печах, камінах, під дахами, на горищах, у підвалах, під підлогою — можна почути й сьогодні.

Серед захованого — предмети побуту наших городян: ложки, ножі, виделки, тарілки; різні документи: фото, альбоми, щоденники, листи, послання, заповіти, навіть рукописні твори.

Траплялася зброя різних часів. Добре збережена — залишалася у нових хазяїв, а іржава нерідко закидалася до підвалів та сараїв. Аж поки зовсім не гинула. Про це авторці розповідало чимало миколаївців.

Були чутки й про знайдені гроші. Паперові вже не мали ваги, а от монети ставали предметом особливого інтересу колекціонерів та любителів старовини. Цілі старі предмети, за розповідями старожилів, деякий час зберігалися у родинах. Хазяї вважали, що їх продаж буде добрим додатком до сімейного бюджету. Та минали роки. «Скарб» не купували. Знайдене досить часто за безцінь віддавали спритним покупцям. Або викидали на смітник. Не випадково мудрі миколаївці стверджували, що з цими предметами ми загубили велику частку миколаївської історії.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19