Таємниці історичних скрабів Миколаївщини

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

ШАБЛЯ ІМПЕРАТОРА?

 У 1951 році в’язнів Миколаївської тюрми прислали розбирати руїни будинків на вулиці Радянській. Одного дня їх привезли до великого котлована, що на розі вулиць Адміральської та Радянської.

Стояв теплий літній день. Виритий фундамент для нового будинку був досить великим. Шестеро прибулих одержали завдання: влаштувати у підвалі підстанцію. Копаючи до неї яму, несподівано натрапили на щось залізне. Війна, яка нещодавно закінчилася, спонукала всіх бути досить обережними. Тому й діставали залізний предмет з осторогою, незважаючи на те, що вирили землю десь на півтораметрову глибину.

Яке ж було здивування, коли дістали з-під землі якусь стару шаблю. Була вона досить заіржавілою. Збереглося лише близько ЗО см довжини. Кожен хотів потримати ту незвичайну знахідку. Адже розуміли, що це предмет минулих часів.

Лезо, незважаючи на час та місце її схованки, досить легко гнулося. Коли пильно роздивилися, на кінчику ефеса побачили загадковий напис: «Н. II». Чомусь відразу подумали про царя Миколу II. Можливо, вона була подарована комусь із членів миколаївської родини, чий будинок стояв на цьому місці? А якщо це шабля самого імператора? І як та чому вона потрапила до глибокого підземелля?

Ми тоді не знали, що цей будинок належав родині Аркасів.

Віктор Саботар. 2005 р. Миколаїв.

У нашому місті та його околицях й нині багато цікавих розповідей про родину Аркасів, їхні маєтки, домашні речі, бібліотеку, музичну кімнату тощо. Чимало загадок залишається в історії будинку, що стояв фасадом до площі Леніна (за старими назвами — Магістрацький плац, площа Соборна, Базарна, Радянська). За ним знаходився затишний дворик, де любила відпочивати вся родина Аркасів.

Як згадує краєзнавець XX ст. Ф. Камінський, біля входу стояли два великі леви. У міфології — вони охоронці дому та родини.

 image094

image092

image096

На одному з довоєнних фото перед будинком у дворі чітко видно колодязь чи «басейну» з відром.

Сьогодні в обласному краєзнавчому музеї зберігається рідкісне фото (1944 р.) будинку Аркасів. Зруйнованого війною, одинокого. І вже без левів. Нині Аркасівських левів кожен може побачити у центрі міста, в Каштановому сквері, поряд з пам’ятником Святому Миколаю.

У краєзнавстві добре відомі дружні стосунки різних поколінь Аркасів з царськими родинами. Так, ще 1852 р. Микола Андрійович Аркас, батько Миколи Миколайовича, командував пароплавом «Володимир», який йшов із Миколаєві до Севастополя. На ньому мандрувала родина царя Миколи І.

 image098

Високий авторитет серед представників царського оточення мала Софія Петрівна, мати М.М. Аркаса. Всі любили її за гостинність, знали чудовий голос, добру дикцію, чарівну жіночу привабливість.

За краєзнавчими джерелами, царі Російської імперії любили відвідувати Миколаїв. Так, Микола І відвідав наше місто 5 разів, Олександр II — 6, Олександр III приїздив двічі. Цар Микола II як цесаревич був у нас 1886 р., як імператор — у 1913 та 1915 роках.

Щодо подарунка членам родини Аркасів незвичайної шаблі серед краєзнавчих кіл така інформація відсутня. Хоч, зважаючи на візити Миколи II, така подія можлива.

У чорні часи еміграції (1920-ті роки), коли осиротіла родина Аркасів спішно покидала Миколаїв, можливо, вони заховали так глибоко ту шаблю з написом до підвалів свого будинку. Адже цей предмет міг згубити їх в нищівні революційні часи. Мусили їхати у далеку дорогу. Спочатку — до Криму, а потім —  як доля звелить. Можливо, в ті часи такі шаблі дарувалися приватно за особливі заслуги. І одну з них отримав М. М. Аркас?

 image100

image102

Це все нині залишається серед версій та припущень. Як було насправді, тепер, мабуть, ніхто не дізнається. Адже ув’язнені залишили ту знахідку там, де знайшли. Так у ті роки вимагало начальство. Можливо, ажурний ефес із таким написом та незвичайним лезом зберігається десь у приватній колекції. Історія продовжує утримувати свої таємниці.

Декілька слів щодо шабель. На Русі, вважають історики, шабля з’явилася значно раніше, аніж у Західній Європі. За версіями, її запозичили у східних сусідів. Південні та західні народи набагато раніше, ніж інші, витіснили «меч-кладенець».

У XVI та XVII ст.ст. шабля стала зброєю російської дворянської кінноти, основним типом клинкового озброєння. Майстри добре володіли досвідом виготовлення таких шабель. Використовуючи різні технології та досвід її оформлення, професіонали досягли неабияких успіхів. Протягом цих двох століть лише в Москві працювало понад 150 ковальських майстерень, де удосконалювали секрети холодної зброї. Найкращі їх зразки зберігалися в Палаті Зброї Московського Кремля. Майстри вивчали кожен зразок, ретельно описували та вносили до спеціальних реєстрів. Обов’язково зверталася увага на таємниці роботи професіоналів, тонкощі кування. З 1802 р. на озброєння гусарських та уланських полків надійшли нові шаблі: значної кривизни, із залізним чи мідним ефесом, дерев’яною ручкою, затягнутою шкірою та переплетеною дротом. Шаблю вкладали в дерев’яну піхву, обтягнуту чорною шкірою із залізними візерунками. Довжина такої зброї досягала 98 см. Вага — близько 2 кг.

Протягом XIX та XX ст.ст. до дизайну шаблі було внесено чимало змін: до ефеса, піхви, ручки. Її нова довжина сягала вже 100 і більше сантиметрів.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19