Таємниці історичних скрабів Миколаївщини

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

СУВОРОВСЬКА ПРАСКА

У нашій родині довгі роки зберігався незвичайний предмет — стара праска. Дісталася нам, молодим, ще від бабусі. Колись вона доглядала старого кінбурнця Костянтина Щебель- ського. То був старожил, який знав десятки цікавих історій про нашу землю та людей, які жили на косі.

Бабуся дорожила цим подарунком — давнім предметом старовини. Ті, хто живе на Кінбурні, добре знають, що кожен шматок деревини, кожна домашня річ тут на ціну золота. Адже коса заходить глибоко в море, а до місцевих сіл досить складна дорога. Непросто сюди щось везти з континенту (так називають нашу землю місцеві). Можна зрозуміти людей, які завжди дорожили кожним камінчиком, що потрапляв на косу. Тож не дивина, що на початку XIX ст. жителі хуторів почали розбирати покинуту одиноку стару фортецю. Довгий час вона самотньо стояла на самому кінчику коси. Пошарпана, розорена боями та війнами. Місцеві жителі несли звідти все, що могло знадобитися у господарстві. Адже у кожного була своя родина, будинок, город.

Серед руїн випадково знайшли старий предмет побуту — давню чавунну праску. Колись нею, очевидно, користувалися жителі фортеці. Хто зна, чи молоді офіцери слідкували за своїми комірцями, чи господині допомагали чоловікам-військовикам бути охайними та чепурними.

Стара праска не відразу стала історичним експонатом. Довгі роки покоління за поколінням вона слугувала різним людям. Лише нещодавно набула статусу реліквії та вийшла з домашнього вжитку Тепер ми показуємо її туристам, які приїздять до нас у Римби. Якщо цікавляться, ще й різні історії розповідаємо.

Разом зі старою праскою нам залишилася й та назва, яку колись їй дали старі кінбурнці — Суворовська.

Адже понад 200 років тому сам Суворов ту Кінбурнську фортецю брав. І жив там деякий час. Серед старожилів ще й досі живуть розповіді про ті бойові часи.

Натаиіа Безручак. 2007 р. Римби. Кінбурнська коса.
Очаківський район.

 image070

Справді, досить важкенька чавунна праска зберігається у молодій родині Наташі та Руслана. Взимку вони живуть у Миколаєві, а в теплі сезони проводять час на Кінбурні.

Стара праска, що дісталася їм у спадок, зовсім не схожа на сучасну. Авторка тримала її в руках і добре роздивилася незвичайну знахідку зі старої фортеці. Збереглася досить добре. Висока зручна ручка міцно тримається на литому чавунному корпусі. Іржа лише трохи зачепила старий метал. На нижній частині корпуса ще й досі можна прочитати цифру «1812 г.» Народна пам’ять поєднала стару праску початку XIX ст. з фактом перебування на косі самого О. Суворова. Та відомо, що полководець помер 1800 року, тому цей предмет побуту не міг бути його сучасником чи належати саме йому.

Ця історична праска могла б стати ще одним добрим подарунком обласному краєзнавчому музею. Адже нині в ньому зберігаються праски лише кінця XIX столиття.

 image072

А серед старшого покоління іківського краю ще й сьогодні можна почути: «Це досить давно було. Ще за суворовських часів».

Праски теж мають свою цікаву історію. З давніх-давен наші предки шукали спосіб, як зберегти речі охайними та красивими. Дослідники моди вважають, що в давні часи мокру тканину розтягували на спеціальних палицях чи круглих предметах. До перших прасок археологи історики відносять незвичайні предмети, які нагадували у з ручкою.

Модниці стародавньої Греції мали лозинки та камені-грузила, що розтягували мокру білизну.

За часів Київської Русі використовувався рубель з вальком. Рубель — довга широка дошка з ручкою, з однієї сторони якої були заглиблення, подібні до старої пральної дошки. У такий спосіб за допомогою рубля прасувалася тканина в сільській місцевості навіть і в II пол. XX ст., де ще не було електрики. А в стародавній Русі бажаним подарунком для нареченої завжди була праска. Заповітний предмет прикрашався красивим орнаментом та сердечком. Він вважався родинною реліквією і передавався від матері до дочки. З появою тонких тканин та складних фасонів хазяйкам потрібен був досить зручний інструмент для прасування. Перші письмові згадки про нього відомі з 1636 року: 31 січня коваль Квашка Трофимов власно виготовив цариці на пам’ять залізну праску. Для цього кошти взяли з її особистого бюджету. Оскільки праски були досить громіздкими, ще довгі роки білизну прасували лише двома руками: такою важкою була ця домашня річ. Не випадково сучасники називали її різними жартівливими назвами: «чавунна гантеля», «хижий корабель з чавуну» тощо.

Пам ’ятник О. Суворову, Кінбурська коса, серпень 2008 року

Пам ’ятник О. Суворову, Кінбурська коса, серпень 2008 року

Пізніше, у XVIII ст., коли з’явилися предмети з литого металу, виробництво прасок трохи удосконалилося. Адже до цього її можна було розігрівати лише на плиті чи відкритому вогні. В ті часи у побуті з’явилася нова — духова праска, в яку закладали вугілля. Господиня час від часу сама роздмухувала розпечені вуглинки. При виконанні таких робіт у приміщеннях пахло димом та випраними речами. Нерідко іронізували: «Пливе гарячий корабель!». Нинішнє старше покоління добре пам’ятає ці види старих прасок — як литих, так і на вугіллі.

 image076

image078

В історичних джерелах збереглися розповіді про малесенькі прасочки. їх використовували для прасування мереживних деталей одягу, тонких складок, візерунків тощо. По-своєму любили їх діти: потай від дорослих ними гралися як іграшками.

Збереглися відомості щодо оформлення прасок. Майстри прикрашали їх різними малюнками: дивними казковими птахами, звірами, рослинами. Зустрічалися також інкрустовані міддю та сріблом.

Збережена кінбурнська реліквія — простої конструкції, без прикрас. Очевидно, нею користувалися прості люди, які жили у фортеці. Або ж вона належала суворому воєнному побуту, де життя було далеке від парадності. Чавун, з якого її колись виготовили, добре тримав тепло, тому нею можна було випрасувати багато одягу.

У XIX ст. з’явилися нові моделі (на газі, спирті, гасі). Переворотом у житті суспільства було винайдення електрики. Нині у побуті використовують десятки видів електропрасок.

Здавалося б, старі зразки відійшли в історію та зберігаються лише в музеях. Але Польща та деякі інші країни й досі щорічно випускають декілька видів прасок старої конструкції. Вважають, що жінки охоче користуються такими предметами у зв’язку з їх простотою, надійністю та дешевизною.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19