Українська етнологія (часть 2)

Детермінанти українського етнічного (національного) характеру

Проблема етнічного (національного) характеру є однією з найважливіших і найскладніших в етнопсихології. Протягом двох останніх століть це питання постійно хвилює європейську і вітчизняну інтелектуальну еліту, що зумовило виникнення численних тлумачень і теорій, які претендують на його розв’язання. Вони свідчать, що вивчення етнічного характеру потребує синтезованого діалектичного підходу, який насамперед враховував би всі зовнішні та внутрішні фактори, що зумовлювали формування цього загадкового феномену людського буття.

В сучасній науковій думці можна виокремити три головні підходи щодо визначення суті етнічного характеру. Одні дослідники розглядають його як суму індивідуальних характерів окремих членів спільноти. Другі виступають проти такої стереотипізації, вважаючи, що цей психічний компонент відображає не лише властивий етносові комплекс специфічних духовних властивостей, вироблених протягом його історичного розвитку, але й загальнолюдські цінності. Третя група вчених висловлює сумніви щодо можливості вивчення та визначення національного характеру «науковими формулами» (Д. Чижевський та ін.).

Проте цей феномен є буттєвою реальністю, тож він може і повинен стати предметом наукових досліджень. Виходячи зі здобутків сучасної етнопсихології, етнічний характер можемо визначити як систему світовідчуття, самовираження етнічної спільноти в оточуючому світі, що закріпилася та проявляється у вигляді певних стереотипів мислення, емоційних реакцій, норм поведінки, типовому способі дій. Етнічний характер формувався протягом багатьох століть під впливом природно-географічного й етнокультурного середовища, соціоісторичного та інших факторів, тому державно-пропаґандистські чи просвітницькі заходи здатні завдати йому лише певних трансформаційних, а не загальних докорінних змін. Така постановка проблеми виправдовує вживання понять «етнічний характер» та «національний характер» як синонімічних.

Якщо етнічний характер як свого роду «ядро» психіки народу доволі сталий і незмінний, то його «периферійні елементи» — більш рухливі. Зовнішнім виразом етнічного характеру є етнічний температент, що проявляється у темпі мовлення та розмаїтті символів, жестів, реакцій, почуттів тощо. Будучи незалежною від нервової системи стереотипною формою етнічної поведінки, він може розглядатися як властива етнічній спільноті стандартна реакція на конкретну ситуацію. В етнічному характері й темпераменті найповніше розкривається діалектика цілого та одиничного, загального й особливого в психології українського народу. Жодна взята окремо психологічна риса не є сама по собі унікальна, тому саме через особливості вияву та неповторність їхньої комбінації витворюється психічний феномен спільноти, що вирізняє її серед інших етносів.

Такий науково-теоретичний підхід ускладнює теоретичне моделювання українського етнічного характеру. Зважаючи на українські етнопсихологічну й історіософську традиції, найбільш перспективним шляхом з’ясування цієї проблеми вважаємо визначення детермінант (лат. сіеіеггпіпапз — визначаючий), які зумовлювали формування та кристалізацію цього компоненту психічного складу українців. Тобто йдеться проте, як той чи інший чинник впливав на виникнення та розвиток певних рис української вдачі.

Одним із найуніверсальніших і найстабільніших факторів формування українського етносу та його психіки є природно-географічне середовище. Численні теорії по-різному характеризують роль ландшафту (степ, ліс, море, гори) та підсоння на вироблення психічних особливостей окремої людини й цілих народів, але реальність їхніх впливів у цій царині не піддається сумніву. Екстраполюючи науково-теоретичні опрацювання західної психології на «український ґрунт», О. Кульчицький відзначає, що «вчуття в хвилясту м’якість» лісостепу та в «безкраю далечінь» степу не сприяло розбудженню в українців «зовнішньої активності» (агресивної експансії в світ), а навпаки, плекаючи схильність до споглядальності, пробуджувало у них любов до безконечності, до недосяжного й абсолютного. Проживання в лісостеповій смузі закладало в українську душу довірливість, толерантність, поступливість чужим домаганням, готовність щось зносити, комусь піддаватися, а разом з цим й оптимізм. Безмежні степові простори поряд із такою контрастністю почуттів вкорінювали в українську вдачу «ентузіястичну настанову» — сп’янілість, розмріяність, любов, шаленість та потяг до пошуку неосяжного.

Впливаючи на формування етнічної картини світу, ландшафт й екологічне середовище, з одного боку, значною мірою визначали психічні уявлення та ставлення праслов’ян-русичів-українців до іноетнічних спільнот, а, з другого, — формували психічні стереотипи, які стосувалися сфери їхнього внутрішнього життєзабезпечення. Будучи джерелом постійних нападів кочових племен, Степ розглядався ними як безодня, темрява, хаос; він уособлювався із зовнішньою небезпекою. Йому протиставлялася «розумна й перемагаюча ойкумена» у вигляді «українського поля». Несвідоме колективне довір’я до «доброї Неньки-природи» посилювало оптимізм, активність, що спрямовувалися не на опанування «чужих далеких світів», а на раціональне освоєння «свого» навколишнього середовища. В цьому слід шукати коріння величезної працелюбності й працездатності українського народу, який прагне створити «рай» навколо себе, а не шукає його в «чужих степах» чи за обріями комунізму. В українській душі Природа (тобто натура) розуміється як «первісна доброта». Уявлення про неї суцільно позитивне, тому вона не протиставляється людській волі, розуму та окультуреному людиною середовищу загалом.

З’ясовуючи вплив другої культурно-історичної детермінанти на українську вдачу, можна дещо умовно, але загалом виправдано стверджувати, що процес етногенезу став основою (тлом) формування українського етнічного характеру, тож свої «мітки» в ньому тією чи іншою мірою залишали різні іноетнічні спільноти, що свого часу перебували на території України. В сучасній науці поки що відсутні ґрунтовні комплексні дослідження цього питання, тому не втрачають вартості ідеї, викладені Ю. Липою у праці «Призначення України» (1938 р.). Аналізуючи роль етнокультурних первнів (у вигляді різних спільнот) у формуванні української раси, він намагався показати їхній вплив на становлення українського характеру. Його «підложжя», на думку Ю. Липи, заклали трипільці, які, опановуючи країну лісів, боліт і луговин, проявляли подиву гідну енергійність, незрівнянну витримку, терплячість, мовчазну відвагу, передбачливість, скромність, обережність, впертість у досягненні обраної мети, вміння переносити невдачі. Всі ці риси властиві українському селянинові, тож принаймні умовно можна погодитися із думкою, що «основи його вдачі заклали трипільці», так само, як свого часу «ліґури надали характеру французькому, а пікти — англійському» селам. Другий—еллінський первень (культура Північного Причорномор’я) сприяв формуванню в українців демократизму, підприємливості, духу творчості й естетизму, а Готи—таких рис, як дисциплінованість й організованість, дотримання слова.

Скіфи та інші кочові іраномовні народи могли вплинути на утвердження властивого слов’янам почуття загостреної справедливості, готовності до самопожертви, скромності, відсутності жадоби й прагнення чужого багатства, а також ідеалістичного потягу до військової слави, глибокої відданості своїм та неприязні до чужих божеств, усвідомлення високого статусу сім’ї, родинних стосунків тощо. Водночас через уже згадуване упереджене ставлення до численних кочових спільнот (печеніги, монголи, татари та ін.), що несли руйнування, страждання і смерть, у слов’ян-русичів-українців вироблялися різні, протилежні за суттю етнічні установки (готовність людини сприймати певні явища етнонаціональних стосунків, на основі чого визначаються її психічний стан реагування у певній ситуації) та етнічні стереотипи (схематизований, забарвлений емоційно соціоетнічний образ, що поширюється на всіх представників етнічної спільноти). Так, з одного боку, в них формувалися етнічні пересуди (негативне ставлення однієї етнічної групи до іншої на основі засвоєння певних стереотипів оцінювання і норм поведінки) та засівалися зерна етнічної ксенофобії що являє собою часто немотивовану («вроджену») недовіру та ненависть до чужинців. З другого боку, зростали пагони етнічного конформізму (слухняна поведінка, пасивне сприйняття культурних норм і цінностей домінуючої етнічної спільноти), прикладом чого слугують сумнозвісні «татарські села», виникнення яких також мало політичне і соціальне підґрунтя.

Історичний процес не враховує змін етнічного характеру, проте з бігом часу кожна спільнота зазнає змін у своїй психіці під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

Будучи тісно пов’язаною із двома вищеназваними чинниками, геополітична детермінанта вказує, що через «пограничне» розташування України між хліборобським та кочовим світами — «цивілізацією плуга» та «цивілізацією степу» (В. Липинський) етнічний характер її корінної людності формувався «на межі боротьби, випадковості, провини, страждання, загрози смерті» (К. Ясперс). Цей фактор значною мірою визначив існування двох згадуваних етнічних образів, що відповідають двом типам психічних реакцій — авантюрно-козацького, схильного до максималізму та героїзму, і селянського, для якого властиве «притаєнне існування», спрямованість на самозаглиблення, самопізнання й обмеженість контактів із зовнішнім світом (О. Кульчицький). У той же час ідеологічні рухи (католицизм, Ренесанс, Просвітництво), що значною мірою визначили характер європейців, докотилися до України у послабленому й деформованому вигляді, тому українській вдачі меншою мірою властива їхня екстравертність з прагненням до створення широких людських об’єднань, керованих спільною метою.

Проблема соматопсихічноїі взаємозалежності на рівні взаємозв’язку тіла (сома) — душі (псіхе) також по-різному вирішується в етнопсихології. Одні дослідники заперечують факт її існування, вважаючи, що психіка особи формується винятково під впливом культури і традицій виховання її народу, а інші визнають вплив на неї як генетично-спадкового фактора, так і довколишнього середовища. Друга точка зору, безумовно, прийнятливіша, адже психічні властивості людини передаються у спадок на генетичному рівні. З того теоретично доведеного факту, що за півтисячоліття (20 поколінь) особа може мати понад мільйон нащадків, випливає, що більшість етносів Землі, зокрема й український, має спільну «фізіолого-психічну спадковість». Визнання цього не має нічого спільного з расизмом, який доводить, буцімто расовий фактор повністю визначає психічні особливості й інтелектуальний рівень народу.

Взаємозв’язок між расовими (антропологічними) ознаками етносу та його психічними особливостями найвиразніше проявляється в етнічних почуттях, емоціях і темпераменті. Прикладом такої взаємозалежності можуть слугувати запальні ритуальні танці неґроїдних народів, що є екстравертами, а більшість народів Сходу (монголоїдів) є інтровертами з високорозвиненою інтуїцією.

Виходячи із соматопсихічної взаємозалежності, в українській етнопсихологічній традиції (Ю. Липа, О. Кульчицький, В. Липинський, В. Щербаківський) склався поділ народів світу на чотири «антропопсихічні» типи:

  • нордійський —у фізіологічному відношенні визначається високим зростом, світлим волоссям, видовженим обличчям із блакитними очима, прямим тонким носом й розвинутим підборіддям, атакожтакими рисами характеру, як сила волі, правдолюбство, впевненість у собі, розсудливість, стриманість, низька комунікабельність, свободолюбство, високе почуття обов’язку;
  • понтійський (середземноморський) — середній зріст, темне волосся, видовжене обличчя із темними або сірими очима та вузьким прямим носом. Риси характеру — схильність до творчоі діяльності, романтизму и пристрасті, витонченість смаків, любов до яскравого, непересічного, прекрасного;
  • остійський тип до певної міри є протилежністю двом першим типам. Його представникам, з одного боку, властива округла невиразна форматіла, а, з другого, нерішучість, зануреністьу дріб’язковість, відсутність високих стремлінь, одержимості та відчайдушності, вони здатні творити лише за гроші або ж, зрікаючись недосконалого земного буття, всі погляди спрямовують до небесного порядку;
  • динарський — міцна будова тіла з різко вираженими рисами обличчя. У психічному відношенні характеризується такими рисами вдачі, як сміливість, відвага, ліризм і добродушність, жертовність, веселість і кмітливість, а також спрямованість на перетворення світу, тому чуттєвість домінує над розумом і волею. Ці риси значною мірою властиві українському козацтву.

Прихильники такої схеми вважали, що до динарського типу належать 44% українців, до остійського — 27%, до нордійського і понтійського — менше 1%, а решта (28%) ввібрала риси двох перших типів.

«Американські психологи Дж. Ґпайф і Е. Клері, обстеживши впродовж 5 років понад 10 тис. осіб, дійшли висновку, що колір очей людини відбиває також головні риси її характеру.

Виходячи з цього можна зробити висновки: більшість українок та українців має карі очі, а отже вони є веселими, комунікабельними, товариськими, мають гострий розум, люблять і цінують гумор, легко закохуються, хоча й не дуже постійні у своїх почуттях. Вони працелюбні й працездатні, старанні, романтичні, важко переживають кривду. Кожен шостий представник українського народу (власник сірих очей) характеризується як уперта, мужня людина, що домагається свого, незважаючи на труднощі. Приблизно стільки ж українців є романтичними, правдивими й наполегливими. Це люди, котрі мають сині очі. Вони досить легко змінюють свій настрій, інколи бувають вередливі. Близько 4—5 % українців, котрі мають зелені очі, відзначаються сильною волею, чіткою спрямованістю на конкретну мету…

Безперечно, до наведених даних не треба ставитися як до абсолюту, проте певні тенденції з них вивести можна…»

Мала енциклопедія етнодержавознавства. — К., 1996.

Імовірно, що такі підходи і схеми заслуговують на увагу, тому їх поділяє частина сучасних учених, але при цьому не можна абсолютизувати взаємозв’язок морфологічної будови тіла із психікою та рисами характеру як окремого індивіда, так і цілих народів.

Соціальна детермінанта українського характеру як безпосередньо, такі опосередковано впливає на його кристалізацію через різні форми суспільного устрою. Слабка соціальна диференціація українського суспільства зі значно переважаючою селянською верствою зумовлювала його відносну цілісність і гомогенність. Це своєю чергою спричиняло схильність до творення малих соціальних груп, опертих на почуттєву близькість, згуртованих загальною метою та спільними планами. На відміну від масових суспільних об’єднань їхнім членам властиві раціональне світосприйняття та особлива інтимно-чуттєва близькість, що було показано на прикладі традицій соціонормативної культури українців.

Соціальна детермінанта зумовила величезну роль родини у фомуванні українського характеру. Для українців як хліборобської спільноти характерний матріархальний тип сімейних стосунків, який, проте, не мав абсолютного характеру, бо ще за трипільської доби витворився чіткий поділ функціональних обов’язків між її членами. Утвердження моногамного шлюбу та високий статус сім’ї сприяли формуванню ідеалів подружньої вірності та прив’язаності до власної оселі як символу родинного життя. Українські вчені (О. Кульчицький, В. Янів, Б. Цимбалістий) вказують, що саме під його впливом українці високо цінують такі риси вдачі, як доброта і добродушність, лагідність і ніжність, м’якість і сердечність, їхньому характерові також притаманний сильний «інстинкт несення допомоги». Це спричиняє втечу до «життя в малому гурті», спаяному глибокою теплотою взаємин.

Отже, український етнічний характер формувався історично, при цьому різні географічні та соціобіологічні фактори по-своєму впливали на витворення його певних рис, які лише у своєму унікальному поєднанні становлять феномен цього найважливішого компонента психічного складу етносу. Після того, як завершилася кристалізація українського етнічного характеру, він проявив величезну життєву силу та стабільність, не сприймаючи чи асимілюючи різні іноетнічні впливи. Врахування особливостей вдачі різних народів має велику практичну значущість для гармонізації стосунків між ними та запобігання міжетнічних конфліктів.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Вам также может понравиться...