Українська етнологія

Антропологічний склад українського народу

Донедавна у вітчизняній науці найприйнятливішою вважалася запропонована Василем Дяченком схема визначення антропологічного складу українського народу. її суть полягала у поділі України на п’ять (або ж сім) областей, які відображали притаманні йому загальноетнічні та специфічно-реґіональні фізичні риси. Концепція цього радянського дослідника у багатьох аспектах не співпадає з «українським антропологічним типом», визначеним Хведором Вовком. У той же час з різними положеннями теорії Дяченка не погоджувалася авторитетна дослідниця східнослов’янської антропології Тетяна Алексєєва. Заперечуючи його доводи про широку антропологічну схожість українців з росіянами і білорусами, вона доводила, що ці народи належать до різних європеоїдних типів, відповідно—південного та північного. Отже, спираючись фактично на один і той же емпіричний матеріал, дослідники робили різні висновки, що, ймовірно, могло зумовлюватися як суто науково-теоретичними, так і ідеологічними мотивами.

Не заперечуючи в принципі названі та інші підходи, сучасний український учений Сергій Сегеда поставив питання про необхідність їх деякого перегляду і доповнення передусім на основі залучення даних нових морфологічних систем, які до програми і практики етнічної антропології ввійшли порівняно недавно. Це насамперед стосується результатів одонтологічних, дерматогліфічних і гематологічних досліджень. Отже, вважаємо, що з’ясування проблеми антропологічного складу українського народу найбільш доцільно здійснювати на основі антропогеографічної схеми, запропонованої В. Дяченком, із урахуванням наукових здобутків інших учених. Слід також мати на увазі, що у визначених ним антропологічних областях відокремлюються численні локальні варіанти, які виникли під впливом іншоетнічних компонентів.

Центральноукраїнська антропологічна область охоплює Середню Наддніпрянщину, більшість території Поділля, Слобожанщини та деяких районів Південної України. її населенню притаманні високий зріст (майже 170 см), брахікранія, широке обличчя, перевага прямої форми носа, змішана пігментація (світлооких — 38%, темнооких — 6%. а темноволосих — 45— 50%), середній рівень третинного волосяного покриву. Ці риси визначають центральноукраїнський антропологічний тип, до якого належить більшість сільських мешканців України. Досить високий рівень фізичної гомогенності цієїлюдності зумовлюється як характером давніх етногенетичних процесів, такі її міксацією з вихідцями з інших регіонів української території за доби Середньовіччя (Хмельниччина, доба «Руїни» тощо).

Незважаючи на безсумнівно європеоїдний тип населення цієї області, тут простежуються локальні антропологічні особливості. На Лівобережжі це стосується присутності давньоіранського (скіфо-сарматського) південноєвропеоїдного компонента, що проявляється у збільшенні порівнянно із середніми показниками темного кольору очей, а також третинного волосяного покриву. На Південній Київщині, Черкащині, Полтавщині існує помітний монголоїдний субстрат, поява якого пов’язана із монгольською навалою на Україну-Русь (умовно 1223—1362 рр.)

Серед населення цих теренів також спостерігається тенденція до сплощення обличчя та поперечної спинки носа, збільшення складки верхньої повіки тощо. Це явище пояснюється присутністю на Середній Наддніпрянщині поселень торків, чорних клобуків, половців та інших монголоїдних племен, що підтверджується відповідними археологічними і письмовими (літописними) джерелами. Разом з тим сучасні вчені (С. Сегеда та ін.) зауважують, що у формуванні середньовічної та сучасної людності України не варто перебільшувати роль монголоїдного компонента, який можна виявити лише при зіставленні з якимось «еталоном» європеоїдної раси, наприклад, вірменами.

У центральноукраїнській антропологічній області виокремлюються два варіанти. Перший — Волинський — охоплює Волинську, південь Рівненської, північні райони Львівської і Тернопільської областей. Властиві цій людності фізичні особливості передусім проявляються в масивніших формах обличчя, надбрів’я та підборіддя, чітко окресленій і опуклій формі носа тощо. На цій основі вчені висувають припущення про існування тут давніх протоєвропейських антропологічних рис, які сягають корінням неолітичної доби. Таким чином, при відсутності монголоїдних елементів волинянам і поліщукам притаманні, за висловом В. Дяченка, «кроманоїдні ознаки», це, зокрема, масивне широке, низьке обличчя тощо. Ця риса певною мірою характерна і для населення Поліського варіанту, яке, крім того, від наддніпрянців відрізняється меншим зростом (167,5 см), збільшенням темної барви очей при відносно світлій барві волосся та зменшенням третинного волосяного покриву.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89

Вам также может понравиться...