Українська етнологія

Південна і Центральна Америка. Порівняно з українцями США і Канади, які, переживши етап самовідокремлення, почали досить швидко інтеґруватися у місцеве середовище, українські колонії в країнах Південної і Центральної Америки довший час перебували в самоізоляції. Вже згадувані істотні розбіжності у визначенні кількості українців в Аргентині та Бразилії зумовлювалися тим, що при офіційних переписах населення тут за основний показник бралася країна походження переселенців, а не їхня етнонаціональна належність. Окрім того, дітей емігрантів реєстрували вже як аргентинців і бразильців. Зважаючи на ці та інші обставини як найбільш реальні цифри щодо кількісного вираження української етнічної присутності в цих країнах, дослідники називають 250 тис. аргентинських і 350 тис. бразильських українців. Нині це здебільшого нащадки емігрантів у третьому-четвертому поколіннях, лише 7—8% з них народжені в Україні.

Важливий влив на етнічний розвиток українців Арґентини та Бразилії мав соціальний характер еміграції. її першу хвилю становило селянство, яке у вкрай важких умовах окультурювало цілинні лісисті землі аргентинських провінцій Місьйонес і Чако. До речі, й нині етнічні українці становлять тут більшість сільського населення, вирощуючи бавовник, чай, тютюн, зернові. Освоюючи цілинні землі штатів Парана та Санта-Катаріна, де сьогодні проживає понад 90% українців Бразилії, піонери-поселенці відчували гострий опір з боку індіанських племен. До речі, українці перші на латиноамериканському континенті почали культивувати гречку, а також завезли сюди з Галичини буряк, капусту, коноплі, соняшник, тютюн.

Українці, що становили другу, особливо третю хвилі еміграції до Арґентини мали доволі високий освітній рівень, тому вони швидше, ніж їхні попередники, інтеґрувалися у місцеве середовище, часто здобуваючи високий соціальний статус. Через змішані шлюби та іншими шляхами потужної асиміляції зазнали й урбанізовані українці Бразилії, які становлять майже третину різноетнічної діаспори цієї держави. У той же час бразильські українці, що проживають у селі, завдяки своїй консервативній ментальності чи не найкраще з-поміж країн західної діапори зберегли прадідівські традиції та звичаї, а особливо українську мову, якою в місцях компактного проживання спілкуються в сімейному та громадському житті. Навіть при змішаних шлюбах тут переважно розмовляють українською мовою. Це доволі феноменальне етнокультурне явище в середовищі українців, що перебувають за межами свого етнічного ядра.

Поряд із розвиненою мережею національних культурно-освітніх установ важливу роль у збереженні етнічних звичаїв і традицій серед аргентинських і бразильських українців відіграли православні та греко-католицькі священики. Плеканню тут етнокультурної самобутності сприяє та обставина, що абсолютна їхня більшість належить до українських католицької та автокефальної православної церков.

Подібні тенденції розвитку переживає нечисленна українська діаспора інших країн латиноамериканського континенту — Парагваю, Уругваю, Венесуели та ін.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89

Вам также может понравиться...