Українська етнологія

Канада. З безліччю проблем, спричинених адаптацією в нових умовах, зіткнулися перші українські переселенці до Канади (нараховувалося близько 170 тис. осіб, з яких майже 95% становили вихідці з Галичини і Буковини). Вони зустрілися з упередженим, навіть ворожим ставленням до них англосаксонського середовища. Українців уважали за «найнижчу расу», прирівнюючи їх навіть до російських сектантів духоборів. Щоб ці чужинці не стали на перешкоді розвиткові проґресу та цивілізації, висувалися проекти щодо прискорення їхньої асиміляції шляхом розпорошення між канадцями.

Відчувши відчуженість нового іншоетнічного середовища, українці стали осідати у степових провінціях (Альберта, Саскачевань і Манітоба), створивши відокремлені від нього і водночас однорідні в українському відношенні колонії. Не знаючи мови, емігранти будували свою життєдіяльність за принесеними з України зразками. У межах своїх поселень вони підтримували українські народно-звичаєві традиції та плекали етнокультурну самобутність. Це проявлялося по-різному: в побудові глинобитних хат під стріхою в «галицькому» чи «буковинському» стилях; обладнанні інтер’єрів кімнат; збереженні дідівських звичаїв та обрядів тощо.

Переселенці до Канади спочатку ще не вважали себе українцями, тому майже три десятиліття вони визначали одні одних переважно за регіональними самоназвами: «русини», «галичани», «буковинці» або й навіть «австрійці», «поляки» тощо. Проте поступово у відносно локальному українському етнічному середовищі почав переважати етнонім «українці». Ще й досьогодні близько 180 поселень, залізничних станцій та поштових відділень Канади зберігають українські назви. До речі, зважаючи на той величезний внесок, який зробили українці в освоєння степової частини Західної Канади (у 30-х роках вони становили 86% її населення), правомірним є перегляд теорії про народи-засновники цієї країни, до яких досі офіційно відносять лише англійців і французів.

Завдяки самодостатності колонії степових провінцій, де за міжвоєнного періоду зосередилася більшість старих і новоприбулих поселенців, великою мірою зберігали свою окремішність і самостійність. Це явище дозволяє говорити про виникнення такого самобутнього явища, як українсько-канадське поселення-містечко, прикметними рисами якого були власна церква, продуктова чи господарська крамниця, будинок-читальня, спортивний майданчик. Але в той же час частина українців уже починала переміщуватися до міста, де піддавалася активній асиміляції.

У 1990-х роках в Канаді проживало понад мільйон осіб українського походження, з яких майже 61% походив від поліетнічних, а решта — від моноетнічних шлюбів. Водночас тут було всього 8% українців, що народилися за межами Канади. Поряд із розбудовою шкільних та різних етнічних (освітніх, молодіжних, жіночих, мистецьких) організацій канадські українці приділяють надзвичайно велику увагу збереженню мовних традицій, що вважається найголовнішим критерієм етнічної ідентифікації та самосвідомості. Близько 19% їх представників вважають рідною мовою українську, причому цей показнику 20 разів вищий серед тієї категорії осіб, що мають тільке українське, а не поліетнічне походження.

На збереження етнокультурної самобутності українців відчутний вплив мають конфесійний фактор, а також політика багатокультурності Канади, в розвитку якої вони беруть дійову участь. Починаючи з 30-х років, відбулося суттєве зменшення прихожан-українців греко-католицького (з 58 до 33%) та православного (з 25 до 18%) віросповідань. Натомість зростало число вірних протестантських і римо-католицьких церков. Зменшення ваги двох конфесій, які вважаються «традиційно українськими», — один із реальних показників падіння рівня етнічної самосвідомості, що є важливою проблемою подальшого розвитку канадської діаспори.

«Ми прагнули бути двокультурними та двомовними, сполучаючи в собі стільки культурного дуалізму в єдиній лояльності до Канади, скільки дозволяли обставини. В результаті етнічність та індивідуальна й групова належність, що сягають корінням в етнічну свідомість, належали до наших головних турбот. Просто кажучи, ми зробили набагато більшу ставку на етнічність, ніж більшість інших народів, які приїхали до Канади».

Зі звіту Комітету українців Канади за 1986 р.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89

Вам также может понравиться...