Українська етнологія

Західна діаспора

Життєдіяльність українців західної діаспори зумовлюється як характером загального переселенського руху, так і особливостями природних і суспільних умов країни постійного проживання. У її понад столітній історії можна виокремити три основні етапи етносоціального розвитку: на першому, що тривав до 1914 р., визначилися основні ареали розселення та відбулися складні процеси етнонаціональної ідентифікації; на другому (1920—40-ві роки) завдяки розгалуженій мережі культурно-освітніх закладів зростала етнічна свідомість та налагоджувалися зв’язки діаспори з Україною; на третьому (друга половина XX ст.) поряд з активною інтеграцією в місцеве середовище не припинялися пошуки шляхів збереження української етнічності.

Хоча в кожній країні названі процеси і явища проявлялися по-різному, мали свої особливості, основними загальними чинниками збереження етнічної самобутності та формування самосвідомості західної діаспори стали система освіти, мережа культурно-освітніх організацій та музеїв, україномовна преса і видавництва тощо. Саме вони забезпечували тісну інтеґрацію на різних етносоціальних рівнях — особистому, сімейному, професійному. Незважаючи на різний суспільний статус, зарубіжні українці в іншоетнічному середовищі скрізь і завжди вирізнялися високою працелюбністю, моральністю, релігійністю, терпимістю, демократизмом, жертовністю та іншими чеснотами, що були споконвіків притаманні українцям.

США. Показову для західної діаспори еволюцію пройшла українська громада США. Відсутність чіткої етнічної самоідентифікації ускладнює визначення кількості українських емігрантів першої хвилі в цій країні. З урахуванням народжених у США дослідники вважають, що в 1914 р. тут проживало від 500 до 700 тис. етнічних українців. Багато новоприбулих переселенців реєструвалося як росіяни, поляки, австрійці, угорці, а щодо самоідентифікації, то з них лише 40% називали себе «українцями», стільки ж— «русинами», а 20% — «росіянами». Саме на тлі проблеми русинсько-українського самовизначення відбувся перший розкол в українській громаді США. Емігранти із західноукраїнських земель, головно із Закарпаття, не сприйняли відносно нову для них назву «українець», тому вважали себе «русинами». Крім цього «русинського» осередку, оформився ще й «український», в якому об’єдналися вихідці з Наддніпрянщини та більшість переселенців із Галичини.

Прибулі до США за міжвоєнних років емігранти дали поштовх розбудові широкої мережі культурно-освітніх установ, що стали основою подальшого формування етнічної свідомості діаспори. Таке ж значення мала нова хвиля переселенців, що переїхали до цієї країни у другій половині 40-х років із таборів переміщених осіб. Зростанню етнічної самосвідомості українців у 60—70-х роках сприяло піднесення в С1ІІА руху за громадські права.

Проте вже на межі 70—80-х років проблема етнічного самозбереження американських українців досягла критичної межі. Причина такого становища полягала втому, що після зміни поколінь старша Генерація почала відходити від активної громадської праці, а нових емігрантів, що традиційно підсилювали українську етнічність, не прибувало. Проте, мобілізувавши весь творчий потенціал, завдяки низці масштабних тривалих акцій (відзначення тисячоліття Хрещення Русі, сторіччя організованого українського життя в Америці та ін.) українська діаспора С1ІІА черговий раз довела свою життєздатність. У той же час серед американських українців окреслилися різні погляди на власну етнічну ідентифікацію. Так представники русинської громади не визнають своєї належності до українського етносу. Нечітку двоїсту етнічну самосвідомість виявляє група українців, що приєдналися до Російської православної церкви, а також ті, що поділяли прокомуністичні погляди.

У 1990-х роках з урахуванням осіб, що народилися в СІІІА, та новоприбулих емігрантів чисельність українців у цій країні досягла близько 910 тис. Інтеґрувавши українську культуру в місцеве середовище, значна частина американських українців змогла зберегти свою етнічну самобутність. Цей процес мав характер не асиміляції, а культурноїтрансформаціїзавдяки тому, що другому поколінню українців вдалося поєднати та гармонізувати українську традицію з американськими духовними цінностями і способом життя. У той же час зберігалися етнографічні традиції тих теренів, звідки прибували українці.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89

Вам также может понравиться...