Українська етнологія

Щойно намітилися ознаки стабілізації етнодемографічної ситуації в Україні, як український етнос зазнав нового духовного і фізичного потрясіння, спричиненого Другою світовою війною. Прямі й опосередковані воєнні жертви, втрати внаслідок репресій і депортацій 1939—1948 років черговий раз поставили на порядок денний питання про збереження генофонду українського народу. Цей процес надзвичайно складний і багатогранний, тому відзначмо лише його основні аспекти:

  • напередодні угорської окупації Закарпаття у березні 1939 р. край залишили ЗО тис. чехів і багато українців, натомість сюди почали переселятися угорці;
  • напередодні вступу Радянської Армії в Західну Україну (вересень 1939 р.) понад 10 тис. осіб емігрувало на Захід;
  • з осені 1939 р. до червня 1941 р. із Західної України без суду і слідства вглиб СРСР депортували близько 1,2 млн. осіб, з яких майже третину становили поляки, а решту — українці;
  • до червня 1941 р. близько 266 тис. німців переселилися із Західної України та Західної Білорусі до Німеччини, а 10 тис. українців із німецької зони окупації «повернулися» до Радянської України, куди також прибуло 5 тис. українців із польської Лемківщини;
  • за роки війни з України мобілізували на фронт 4,5 млн. чоловік, з яких загинуло щонайменше 1,3 млн.;
  • під час німецької окупації на території України було знищено понад 4,6 млн. осіб — мирних жителів (70%) і військовополонених (30%);
  • на роботи до Німеччини з України вивезли близько 2,1 млн. молодих людей; чимало з них померло або добровільно залишилося на чужині, проте більшість повернулася додому;
  • в 1941—1943 рр. углиб СРСР вивезли понад 1,9 млн. українських робітників і службовців для праці в тилу; багато з них померло або з різних причин не повернулося назад;
  • внаслідок зменшення народжуваності та підвищення смертності (через хвороби, голод тощо) у 1941—1944 рр. природний приріст населення України мав неґативний баланс, який становив майже 1,5 млн. осіб;
  • близько 220 тис. українців у 1945 р. опинилися у таборах для переміщених осіб у Західній Німеччині та Австрії (американська, британська, французька зони окупації). Майже всі вони відмовилися повертатися додому, тому виїхали на постійне проживання до західних країн, передусім до СІІІА і Канади;
  • внаслідок польсько-української міжурядової угоди у 1945— 1946 рр. з території Польської держави (українських етнічних земель — Холмщини і Перемищини, а також Любачівщини і Ярославщини) було переселено в Україну майже 482 тис. осіб, а з України до Польщі — 810 тис. осіб польської та єврейської національності;
  • у ході операції «Вісла» у квітні—серпні 1947 р. 150 тис. українців та членів мішаних польсько-українських родин були насильно переселені зі східних до західних областей Польщі з метою їхньої «асиміляції у польському середовищі»;
  • за 1944—1952 рр. із Західної України насильно вивезли близько 200 тис. українських родин загальною кількістю 800 тис. осіб, серед яких були вояки УПА і «куркулі», члени їхніх сімей та інший «антирадянський елемент». В урядовій постанові відзначалося, що вони направляються у «віддалені райони СРСР (Омську, Кемеровську, Карагандинську області, Красноярський край) навічно і поверненню до місць попереднього проживання не підлягають»;
  • внаслідок голоду 1946—1947 рр. в Україні було зареєстровано 802 тис. смертей та 900 тис. хворих на дистрофію. Крім того, тисячі людей загинули дорогою до Закавказзя, Середньої Азії, на Кубань, куди вони втікали, рятуючи життя.

Друга світова війна і подальші події суттєво вплинули на розвиток українського етносу. Характер нової етнічної ситуації в Україні визначався такими трьома основними факторами:

  1. масштабна пертурбація населення (вивезення чи втеча українського й іншоетнічного населення за межі республіки та в’їзд до неї частини етнічних українців і великої кількості росіян);
  2. фізичне знищення людей (загибель на фронті, німецький і більшовицький терор, голод тощо);
  3. зменшення природного приросту населення. Згідно з офіційними даними за 1940—1959 рр. людність України зросла всього на 800 тис, досягнувши чисельності 41,8 млн. осіб. Проте ця остання цифра включає мешканців Криму (1,2 млн. осіб) та Закарпаття (920 тис), які до війни не входили до складу УРСР Зважаючи на цю обставину, можна стверджувати, що за два десятиліття населення України зменшилося приблизно на 1,25 млн. осіб.
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89

Вам также может понравиться...