Українська етнологія

Походження назв «Україна», «Малоросія», «Великоросія», «Росія»

Проблема східнослов’янської етноніміки, важливою складовою якої є з’ясування походження таких наріжних понять, як «Україна», «Малоросія», «Великоросія», «Росія», не лише викликає науково-теоретичний інтерес, але й має величезну державно-політичну значущість. Її актуальність і злободенність стають особливо виразними на сучасному етапі переосмислення етноісторичного минулого трьох східнослов’янських народів та перебудови стосунків на засадах рівності і взаємоповаги. Хоча проблемі походження й еволюції цих назв присвячена значна кількість літератури, вона ще остаточно не вирішена. У процесі вивчення східнослов’янської етноніміки нагромаджено безліч поглядів і підходів. Поряд із цим її об’єктивному і неупередженому висвітленню перешкоджають як національно-патріотичні почування, що переносяться у сферу наукових досліджень, так і стереотипи старого імперського мислення.

Походження назви «Україна». Для означення якоїсь частини Руської землі назва «Україна» («Украйна»), ймовірно, існувала вже в X—XI ст, а то й раніше. Підстави для такого твердження дає та закономірність, що спочатку будь-яка давня самоназва народу вживалася в його розмовній мові, а вже потім вона потрапляла на сторінки писемної літератури. У літописах XII—XIII ст. зафіксовано три назви території, які тією чи іншою мірою співпадають із сучасними етнічними теренами, де проживає український народ. Це «Країна», «Вкраїна», «Україна». Вони синонімічні за змістом і походять від слів «країна», «Вкраїна», «україна». Зміна початкових літер «У» і «В» є характерною особливістю української мови, тож свідчить про місцеве походження цих слів. Усі названі слова мають спільну морфему «край». У грецькій мові таке сполучення вживається на означення таких дій, як краяти, усікти, обрубати, урізати, утяти, а також у розумінні відрізок, одрізаний шматок землі, уділ, самостійна земля тощо. Кінцеві морфеми «їни» означають результат здійсненого акту, наприклад, краяти — країна, вкраяти — вкраїна, украяти — україна.

Отже, поняття краяти пов’язане з певною площею, землею та володінням нею. Земля, «украяна» силою меча, ділилася на княжі уділи або ж розподілялася поміж народом; з нею була пов’язана уява про багатство, що приносять хліборобство і скотарство. Фактично у такому розумінні в «Повісті минулих літ» вже під 1189 р. зустрічаємо назви «Галицька Україна», «Країна Галицька». До речі, весільний коровай також символізує багату землю, яку «крають» на шматки і роздають кожному з гостей. Коренева морфема «край», що вживається у цьому ж значенні, поширена і в інших слов’янських мовах — «кraiat», «кraj, «кrajinа», «кrajan» та ін. У Сербії, Боснії, Далмації є міста та окремі місцевості, що звуться «Країною».

Проте окреслена етимологічна конструкція не стільки наближає, скільки ускладнює з’ясування проблеми походження назви «Україна». Згідно з двома поширеними в літературі основними версіями вона вживається у значеннях «окраїна» та «країна». Поняття «окраїна» переважно пояснюється, як «земля, що лежить скраю», а в найбільш широкому розумінні — як пограниччя двох етнокультурних світів: слов’янського землеробського та кочового степового. У значенні «країна» назва «Україна» вживається на означення якоїсь конкретної території — краю, країни.

Продовжуючи традицію, що утвердилася завдяки науковій школі М. Грушевського, багато сучасних дослідників продовжує тлумачити поняття «Україна» у значенні «окраїнної» в географічному розумінні землі. Обґрунтування такої позиції передусім шукається у характері її стосунків з іншими сусідніми державами. Перша з них Польща. Після Люблінської унії Україна ввійшла до складу Речі Посполитої як її периферійна (окраїнна) частина. Прихильники цієї точки зору стверджують, що саме за схемою «окраїнних земель» з другої половини XVII ст. почалися географічні локалізація та окреслення кордонів України. Одну з перших таких спроб у 1651 р. зробив французький інженер і визначний картограф Боплан, розташувавши «велике пограніччя» — Україну» між Московією і Трансильванією.

Для доведення «окраїнної» версії походження назви «Україна» дослідники часто шукають арґументи у великодержавній ідеологічній доктрині Московії. Підстави для цього дають схожі за звучанням українські та російські слова «украйна» та «у края», а також похідні від них. У правових московських актах 1650-х років на означення «государевих» окраїн та розташованих там міст уживалися назви «украйни» та «украйниє». У такому ж значенні, починаючи від Адрусівського договору (1667 р.) і до останнього розділу Польщі (1795 р.), в офіційному лексиконі застосовувалися поняття «Малоросійська Україна», «Польська Україна» та ін.

Вищеназвані та інші позиції дозволяють погодитися з тим, що у великодержавній політиці Московії та Польщі Україна насправді подавалася як їхня «окраїна». Але при визначенні походження тієї чи іншої назви етноніміка надає перевагу не позиції, яку виказували сусідні, причому далеко не доброзичливі народи й держави до певної етнічної спільноти, а передусім її власному сприйняттю і ставленню до терену, де вона проживає. З’ясовуючи другу версію, яка походження назви «Україна» пов’язує з поняттям «країна-територія», звернімо погляд до більш ранніх часів.

У писемних джерелах слово «Україна» вперше зустрічається в Іпатіївському літописі під 1187 р. Переповідаючи події, пов’язані зі смертю князя Володимира Глібовича, який боровся з половцями, його автор зазначив: «плакашеся по нем всі переяславці. О нем же Україна [Оукраина] много постона». Виходячи з того, що назва «Україна» ввійшла до цього твору поряд із багатьма прикладами усної словесності, український дослідник С. Шелухін уважав, що за тогочасними уявленнями під Україною розумілася вся руська етнічна територія з її населенням. Тотожність понять «Русь» і «Україна» цей дослідник аргументував ще одним рядком Іпатіївського літопису, де під 1185 р. з нагоди загибелі того ж князя було записано, що по ньому «Русь затужила».

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89

Вам также может понравиться...