Українська етнологія

Тема 2. Етнічна мозаїчність людства в основних поняттях етнології

Необхідною передумовою вивчення будь-якої наукової дисципліни є глибоке розуміння її фундаментальних понять і наріжних категорій. Але визначення їхніх дефініцій в етнології викликає чималі труднощі. Вони пов’язані з тим, що етнологічні категорії як теоретичні абстракції повинні адекватно відображати реальні етнічні процеси і явища, проте у тлумаченні останніх існують не лише різні підходи, але й суттєві відмінності. Поки що не запропоновано загальноприйнятих визначень етнологічних категорій, отже, їх слід з’ясовувати через призму наявних підходів і здобутків вітчизняної та зарубіжної науки. Необхідно також враховувати, що багато з них використовується в інших науках, які трактують етнічні процеси зі своїх позицій. Водночас не слід думати, що запропоновані тут визначення мають суто операційний (робочий), а тим більше умовний характер. Вірогідно, що вони не можуть абсолютно повно відобразити сутність деяких етнічних процесів і явищ, проте нагромаджений сучасною наукою рівень теоретичних знань дозволяє обрати такі дефініції, які б найбільш адекватно розкривали їхню сутність.

Етнічність (етнічне)

Етнічність, етнічне є вихідними і найбільш загальними поняттями етнології. Про їхню значущість та поширеність в західній науці свідчать хоча б такі факти, як випуск з 1974 р. у Нью-Йорку наукового журналу «Етнічність», поява під егідою ЮНЕСКО міжнародної енциклопедії та друкування в різних країнах численних словників і концептуальних видань під такою ж назвою тощо. В Україні поряд із використанням їх англомовних відповідників має місце тенденція щодо занадто широкого та узагальнюючого трактування цих понять. Усе це вимагає ретроспективного розгляду еволюції та аналізу основних підходів і тлумачень їхньої суті.

Дослідження феномену етнічності започаткував у середині XIX ст. французький учений Е. Ренан, а в подальші півтора століття виникло чимало теорій, автори яких пропонували своє вирішення цієї проблеми. їхню суть на різних макро- і мікрорівнях можна звести до таких головних підходів:

  • ототожнення етнічності з поняттям «етнічна група» та «етнічна ідентичність»;
  • вживання етнічності в розумінні, синонімічному поняттям «народ» і «нація»;
  • розуміння етнічності як «символічного» («емоційного») критерію для виокремлення певних груп у поліетнічній суспільній структурі;
  • вбачання в етнічності комплексу (суміші) мінливих рис, які дозволяють відрізняти одну спільноту від іншої, або ж її трактування як набору певних ознак, важливих для соціальної стратифікації суспільства;
  • доведення, що етнічність є «міфом», тому вона не може розглядатися як рівноцінна сфера суспільного життя поряд з економікою, політикою;
  • розгляд етнічності як всеохоплюючого «типу ідеології», що прийде на зміну після занепаду всіх ідеологій (Д. Белл), або ж як різновиду ідеології, що має змінити класову ідеологію;
  • намагання ототожнити етнічність з різними формами націоналізму тощо.

У західній, передусім американській соціології термін етнічність найчастіше застосовується для характеристики етнічних меншин і діаспорних груп. Поряд з цим із вуст її представників нерідко лунають скептичні заяви, буцімто етнічність є «комічною реальністю», «парадоксальною на практиці, невловимою в теорії» (М. Новак). Щодо вчених пострадянських країн, то вони широко використовують її визначення, дане у вступній статті згадуваного журналу «Етнічність» (1974 р.). Його суть зводиться до трактування етнічності як суміші спільних і тривких цінностей, вірувань, норм, смаків, самосвідомості, що визначають природу певної етнічної суспільності, яка для продовження існування прагне зберегти свою ендогамність.

Розуміння етнічності як відображення сукупності характерних культурних рис певної етнічної групи, що виокремлюють її серед загального етнокультурного оточення, також дотримуються й укладачі «Короткого етнологічного словника» (Москва, 1995). Зокрема вони трактують її як універсальну категорію, яка забезпечує найповнішу розгорнуту характеристику того чи іншого народу, взятого як окрема специфічна суспільність, відмінна своєю культурно-історичною своєрідністю від усіх інших. На схожих позиціях стоїть й авторитетний український етнолог А. Пономарьов, який вважає, що феномен етнічності відображає всю багатобарвність культурної картини народу, а такі категорії, як етнічна група, етнос, етнічна суспільність є її похідними. При цьому підкреслюється, що етнічність означає складну систему суспільних стосунків, які пов’язують етнофора (носія етнічних цінностей) з її етнічним середовищем — родиною, громадою, суспільством загалом.

Отже, поняття етнічності становить сукупність і нерозривну єдність обов’язкових специфічних ознак етносу. їхню суть розкривають три головні взаємопов’язнані аспекти:

  • етнічність завжди передбачає ідентифікацію між різними етнічними групами за принципом «ми» — «вони», а також самоідентифікацію етнофора всередині етнічної спільноти. Підходячи до цієї проблеми з історико-ретроспективного погляду, зауважмо, що кровній спорідненості (антропологічним ознакам) тут відводиться дедалі менша роль порівняно зі зростаючою значущістю комплексу етнокультурних рис. Для етнічної типологізації особливе значення має історична батьківщина, адже представники різних етнічних груп (наприклад, цигани, евенки та ін.) усвідомлюють свою відмінність на основі країни народження та належності до різних локальних груп;
  • етнічність не може існувати поза взаємостосунками між окремими спільнотами, тому вона проявляється передусім через їхнє порівняння. Вирішальним фактором існування етнічності є самоусвідомлення своєї самобутності (належності), тому для її збереження не є обов’язковими спільність мови, території та деяких культурних елементів. Етнічність залишається реальністю до того часу, доки одна етнічна група усвідомлює свою відмінність від іншої;
  • етнічність є тією системою традиційних символів, що сприяють збереженню внутрішньої єдності та консолідації членів етнічної спільноти.

Таким чином, зважаючи на традицію західної науки і тенденції, переважаючі у дослідженнях на пострадянському просторі, зокрема й в Україні, можна визначити етнічність як сукупність специфічних спільних ознаку вигляді традиційних цінностей і вірувань, норм життєдіяльності, усвідомлення індивідуальної чи групової спорідненості, прагнення зберегти свої ендогамність та ідентичність, які забезпечують розуміння внутрішньої єдності етнічної групи та її відмінності від інших спільнот. Етнічність не варто розуміти як щось аморфне, як раз і назавжди сформований комплес етнокультурних особливостей. Насправді це мінлива й динамічна сукупність характеристик, форма етносоціальних стосунків, що переживає процес постійного оновлення та відозмін.

Поняття «етнічне», за висловом авторитетного італійського вченого В. Паретто, є «одним із найбільш туманних термінів, відомих в соціології». Це виразно проявляється в етнологічних студіях у пострадянських країнах, де воно уживається переважно як синонімічне (тотожне) категоріям «етнічність» і «етнос». В англомовній науці прикметник «етнічне», що є похідним від грецького іменника «етнос», використовується як синонімічне поняттям «етнічна група», «етнічність», а також категорії «етнос», яка, до речі, тут вживається надзвичайно рідко. У західній науковій традиції утвердилося два основні підходи щодо розуміння поняття «етнічне». Згідно з першим під ним розуміють якусь одну окремо взяту особливість певної групи — расову, культурну, релігійну чи національну. Згідно з другим під етнічним розуміють комплекс (мінливий чи стабільний) особливих рис (мовних, фізичних, релігійних тощо), які вирізняють певну етнічну (соціальну) групу всередині ширшої культурної та соціальної системи.

У пострадянській науці при характеристиці певного явища зберігається практика довільного застосування поняття «етнічне» («етнічний»). Передусім цей прикметник вирізняє сферу «етнічного» від інших складових суспільного життя (політичного, економічного тощо). Поряд з цим він уживається для означення певних елементів та рис етнічної підсистеми та її взаємозв’язку з іншими підсистемами, що знаходить прояв у таких похідних словосполученнях, як «етнічна спільнота», «етнічна ідентичність», «етнічна психологія», «етнічна культура» та ін.

Таким чином, хоча в науковій практиці щодо понять «етнічність» та «етнічне» існує багато різних підходів і тлумачень, зроблені вище узагальнення та запропоновані дефініції загалом дають доволі прозоре уявлення про сутність цих категорій, їхнє адекватне сприйняття є необхідною передумовою для правильного розуміння багатьох проблем етнологічної науки та української етнології зокрема.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89

Вам также может понравиться...