Українська етнологія

У ремісничому виробництві високого рівня досягли гончарство та металоливарництво, про що свідчать стандартизація форм їхніх виробів, а також виникнення відповідних спеціалізованих центрів, які обслуговували довколишні місцевості. Освоївши всі відомі для первісної епохи прийоми обробки міді, пізні трипільці остаточно зрозуміли переваги металевих знарядь, що ставали незамінними при деревообробці та будівництві. Поряд з цим не втрачало свого значення і постійно вдосконалювалося мистецтво обробки кістки, дерева, рогу, каменю (зокрема кременю), з яких виготовляли зброю та побутові предмети. Трипільці досконало володіли всіма первісними прийомами обробки цих матеріалів — різанням, свердлінням, шліфуванням тощо. Це створювало передумови для вдосконалення кушнірства, прядіння, ткацтва, які головним чином працювали на виготовлення одягу та взуття. З транспортних засобів трипільці активно використовували сани, в які запрягали волів. Імовірно вони вже вміли виготовляти плоти й човни. Чимало вчених відзначає, що трипільці винайшли протописемність у вигляді знакової орнаментної системи, а також глиняних кульок, що використовувалися для лічби.

В архітектурних конструкціях домобудування поєднувалося комплексне використання різних матеріалів із дерева, глини, лози. Для інтер’єру трипільської хати властиві такі елементи, як розміщена праворуч піч із коротким димарем, встановлення напроти входу під круглим вікном жертовника у формі хрестоподібного підвищення; вздовж лівої стіни на підвищенні містилося кухонне начиння тощо. Трипільські поселення мали площу від трьох—чотирьох до 40 га, а на Побужжі та в межиріччі Дніпра і Пруту розміри окремих із них доходили до 360 і навіть 400 га. Це були чи не найбільші на той часу Європі протоміста, що мали до 25 тис. мешканців, а також специфічну структуру, яка складалася з громадських і культових споруд, ремісничих кварталів тощо.

Балканські культурні традиції проявлялися у різних сферах життєдіяльності трипільців. Найвиразніше вони прослідковуються у прямокутних глинобитних житлах із дерев’яним каркасом, глиняних статуетках жінок, досконалих формах самобутньо орнаментованого глиняного посуду, який, до речі, служить важливим джерелом ідентифікації трипільських впливів серед інших давніх спільнот.

Головними елементами етносоціальної організації трипільців були рід, який дедалі втрачав свої господарські функції, а також сім’я, громада (община) і плем’я. Вже на ранній стадії у трипільському суспільстві починає поглиблюватися соціальне розшарування, що супроводжувалося виокремленням племінної верхівки, аристократії та рядових членів. Про елементи демократичного устрою свідчать інститути тимчасових вождів та колективні ради, які визначали розміри землекористування, стежили за цілісністю території тощо.

На початку IV тис. до Н. X. трипільське суспільство охопила загальна криза, причинами якої стали зміна клімату та порушення екологічного балансу. Цей фактор спричинив подальшу «ланцюгову реакцію». Оскільки можливості екстенсивних методів ведення господарства вичерпалися, землеробство вже не могло задовольнити потреб зростаючої кількості населення. Внаслідок цього зростають міграційні рухи та відбувається поступова зміна типу господарювання. Зокрема серед населення бузько-дніпровського межиріччя зменшується питома вага землеробства та посилюється роль скотарства. Про схожі процеси, які також переживала людність Середньої Наддніпрянщини, свідчить її переміщення в середині IV тис. до Н. X. на дніпровське Лівобережжя. У той же час мешканці Подністров’я та Середнього Побужжя почали пересуватися до степових регіонів.

Поряд із внутрішньою кризою землеробства остаточне зникнення трипільського суспільства зумовив зовнішній фактор у вигляді експансії кочових племен. У середині IV тис. до Н. X. на Волинь та Поділля почали проникати носії культури кулястих амфор, які, рухаючись у східному напрямі, майже досягли Дніпра. Фактично одночасно з ними, так само витісняючи чи асимілюючи трипільську людність, на північний схід просувалися носії ямної культури.

Серед учених існують різні погляди на роль і значення трипільської культури в україногенезі. Зважаючи на її зрілість, самобутність та важливе місце у давній історії України, чимало дослідників схильні вбачати у трипільцях свого роду базову основу формування українського етносу. Підстави для таких тверджень дає збереження у життєдіяльності українців етнокультурних рис трипільської доби, пов’язаних з общинним устроєм поселень, сімейним типом ведення господарства, поширенням своєрідних землеробських обрядів та архітектурних традицій, культу родючості тощо. Отже, неможливо заперечити реальних впливів трипільців на процес україногенезу, як, зрештою, й будь-якої іншої спільноти, що тривалий час перебувала на території України.

Але це не означає, що у трипільцях слід шукати якусь базову основу формування українського етносу. По-перше, від трипільської доби не можна прослідкувати чіткої безперервної етногенетичної лінії його розвитку, тим більше, що самі трипільці розчинились у різноетнічній масі людності. По-друге, сама трипільська культура мала поліетнічний характер. Хоча її генетичною основою стали балканські прибульці, але в процесі поширення на нові терени вона вбирала в себе елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур, внаслідок чого виникали нові численні етнічні групи. По-третє, сам характер зникнення трипільської протоцивілізації під тиском кочових спільнот свідчить проте, що її елементи могли відродитися пізніше лише у вигляді якісно нових поліетнічних об’єднань.

Трипільська протоцивілізація справила величезний вплив на розвиток не лише давньої України, але й усієї Європи. Жодна з європейських культур доби енеоліту не може зрівнятися з нею за тривалістю (1,5—2 тис.) сталого розвитку на такій величезній території. Крім того, вона ввібрала та взаємозбагатила різноетнічні елементи землеробського балкано-дунайського регіону, скотарського євразійського степу та культур лісової й поліської зон Східної Європи. Таким чином, «трипільський феномен» полягає в унікальному поєднанні господарських, етнокультурних та антропологічних систем різних поліетнічних реґіонів, що не могло не позначитися на подальшому етнічному розвиткові всієї Європи та Азії.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89

Вам также может понравиться...