Очеретяне військо

Уважаемые читатели! Сегодня начинаем вас знакомить с отрывками из новой книги известного николаевского краеведа Светланы Бойчук «ШАНОВАНІ НЕЗНАЙОМЦІ»

Сегодня вас ждет:

ОЧЕРЕТЯНЕ ВІЙСЬКО

Довгі роки очаківські землі належали Османській імперії. Російський уряд вів війни в намаганні вийти в цих землях до Чорного моря. Особливо тяжкими були бої біля Кінбурнської коси.

 Зручно розташована фортеця стояла на її вістрі й слугувала добрим укріпленням тим, хто володів цими кордонами. Місце тут зовсім відкрите. На семи вітрах! Незручне для будь-якого бою: чи з моря й лиману, чи з коси. Вода оточує берегову лінію з трьох боків.

 Особливо важкими вважалися зимові часи. В сильні морози побережжя вкривалося кригою. До коси непросто й дістатися. А щоб — воювати?..

Та саме таке завдання було поставлене перед О.В. Суворовим: взяти косу і фортецю холодної пори року. В ті часи винахідливість та сміливість полководця були відомі кожному солдату, кожному офіцерові. Ось і виділили для штурму невелику кількість солдатів, знаючи, що той завжди придумає якісь хитрощі. Суворов добре розумів складність наказу. Знав і те, що турки — теж добрі вояки, досить рідко здавалися в полон. Дійсно, треба було щось надзвичайне вигадати. А ось вирішити долю бою допоміг звичайнісінький очерет. Його на косі росте досить багато.  Стіною стоїть на побережжі.

Дурити турків полководець готувався досить ретельно. Як тільки почало сутеніти, наказав солдатам та офіцерам очерет різати. Всю ніч суворівська армія займалася невійськовою справою: крутили очеретяні кулі, аби були схожі на справжніх бійців. Для переконливості ще й шапки та шинелі на них одягли. Ось і виставили їх по льоду навколо фортеці. Тихенько кожного укріплювали, аби турки не почули. Перед світанком «нова російська армія» була готова до штурму.

Той ранок видався холодним та туманним. Здавалося, що сама погода допомагала Суворову. Турецькі вартові довго не могли оговтатися, побачивши під стінами фортеці готових до бою солдатів. Та сумнівів не було! Справжні вони, ще й під стінами стоять!

І ось на голови очеретяного війська обрушився шалений вогонь. Солдатики то підстрибували, то падали. Але не відступали! Знов були готові до бою!

Спантеличені турки довго не могли зрозуміти таку невразливість російського війська, яке, хоч і не рухалося вперед, але твердо стояло на визначених позиціях.

Скоро туман почав розсіюватися. Захисники фортеці зрозуміли свою помилку. Та вони спізнилися. Поки османи воювали з очеретяними ляльками, солдати вдерлися до фортеці з тилу.

Суворов зі справжніми солдатами легко взяв одурених турків.

Михайло Лозовий. 2005 р., м. Очаків

Продолжение следует…

Вам также может понравиться...