Подарунок для коханої

Продолжаем знакомство  с  книгой известного николаевского краеведа Светланы Бойчук «ШАНОВАНІ НЕЗНАЙОМЦІ»

Сегодня вас ждет:

ПОДАРУНОК ДЛЯ КОХАНОЇ

На Вознесенщині, серед широкого кам’янистого степу росте чудовий ліс. Вже довгий час його називають лісом Скаржинського. Років із 200 тому посадив його місцевий поміщик Віктор Петрович Скаржинський. Тисячі звірів, птахів та комах живуть під зеленим шатром Вознесенського краю. Людям він приносить прохолоду, чисте повітря, тишу та спокій матінки Природи.

Про родину Скаржинських у с. Трикрати живуть десятки легенд та переказів. Ось одна з них.

Було у багатого генерала два сини: Микола та Віктор. Хороші виросли хлопці. Красиві, сильні, розумні та працьовиті.

Недалеко від них жила родичка, дочка бідного посла Катерина. Доводилась їм двоюрідною сестрою. Струнка красуня з довгою косою подобалась обом хлопцям. Дівчина багато читала, знала мови, була романтичною людиною і цим дуже подобалася юнакам.

Закохався Віктор у свою незвичайну сестричку, але вона віддала серце старшому — Миколі.

Прийшла війна 1812 р. з Наполеоном. Загинув у бою з французами Микола. З його смертю захолонуло серце Катерини. Носила зображення коханого біля серця і страшенно за ним тужила. Навіть у монастир збиралася піти. І поклялася бути вірною йому до самої смерті.

Ось і вирішив Віктор відігріти серце коханої. Запропонував свою любов, але отримав відмову. Та не змирився з нею. Надумав приготувати для Катерини особливий подарунок. Адже чув про особливі красоти Софіївського парку в Умані, які побудував закоханий граф Потоцький. Почав Віктор придивлятися до місцевих рослин. Звертав увагу на деревця, кущі, що виживали у цих спекотних степах. Та ще й на кам’янистій землі. Читав книжки, радився з добрими господарями землі, які мали добрий досвід лісонасадження. Розумів, що його чекає нелегка робота.

З давніх-давен тут носилися суховії, був голий степ. І все ж зважився розпочати ризиковану роботу. Так хотілося здивувати та порадувати кохану! Сам носив землю, привозив звідусіль цінне насіння, молоді саджанці. І все садив, садив і садив …

Місцеві часто здивовано перепитували: і коли ж той невгамовний поміщик спить? Чи, може, й зовсім спати не лягає? Старі люди докірливо хитали головою і не вірили, що цей степ можна змінити. Та молоді кущі і дерева потихеньку закріплювалися на важких кам’янистих ґрунтах і дружно тяглися до неба.

Скоро біля села Трикрати зазеленів веселий ліс. Забуяли невідомі у цих краях духмяні квіти, трави. Цілі зграї веселих птахів оселилися в нових землях. Звідкись і звірі прибігли, віднайшовши в степу цю незвичайну зелену перлину.

А Віктор не зупинявся. Привозив нові дерева, нові рослини. Ще й звіринець відкрив у садибі. І все — для Катерини, все — для коханої.

Запрошував її з Одеси, де вона жила і лікувалася, походити зручними доріжками цього незвичайного лісу. У зовсім глухому степу. Якось наважився зізнатися, що це чудо створив лише для неї. Щирі слова та дивовижний дарунок вразили чутливу дівчину. Розтануло серце красуні. І хоч не мала глибоких почуттів до Віктора, погодилася стати доброю дружиною і господинею. А Віктор, відчуваючи холодок у серці коханої, продовжував дивувати. То штучну річку серед скель проб’є, щоб мила могла помилуватися нею біля самого дому. То містків на ній набудує. Та ще й усілякі романтичні назви їм знайде. І рибу незвичайну сюди завіз. Цілу оранжерею квітів насадив. Аби щасливою з ним була його єдина любов.

Згодом, коли хтось закидав йому про те, що дружина його не любить, загадково посміхався, і відповідав, що його любов — безмежна. І така велика, що на двох їм вистачить.

Марина Кір’янцева. 2006р., с. Трикрати Вознесенського р-ну

Продолжение следует…

Вам также может понравиться...