Таємниці Миколаєва. Стародавній водогін

Продолжаем знакомить  вас с отрывками  из книги известного николаевского краеведа Светланы Бойчук «ТАЄМНИЦІ ІСТОРИЧНИХ СКРАБІВ МИКОЛАЇВЩИНИ» (За переказами та легендами). Сегодня вас ждет:

СТАРОДАВНІЙ ВОДОГІН

У нашому Богоявленську збереглося чимало легенд про старі поселення, розташовані на цих землях.

Мені запам’яталася одна незвичайна знахідка, до якої місцеві жителі часто поверталися під час розмов та спогадів про минулі часи.

Було це у 1956 році. На городі Микити Ващенка, який жив у районі вулиць Янтарної та Торгової, рили траншею. Хазяїн збирався посадити виноградник і готувався до цього досить серйозно. Ґрунти тут непрості, важкі, копати треба багато, тож у цій важливій роботі йому допомагали сусіди. Тоді не треба було робити особливих запрошень. Як тільки у когось із сусідів виникала проблема, яку важко вирішувати самій родині, всі спішили на допомогу, залишаючи особисті справи.

І ось усі гуртом зібралися й почали рити глибокі траншеї. Несподівано лопата натрапила на перешкоду. До цього вже звикли, вважаючи, що то звичайний черепашник. Камінь, якого багато в нашій землі. Почали копати далі. Але виявилося, що на глибині лежить дерево. Згодом копачі витягли довгу трубу, діаметр якої сягав близько 330-350 мм. На диво, дерево досить добре збереглося. Всім було зрозуміло, що знахідка — незвичайна. І досить стара. Належала якомусь невідомому водогону.

Чутка про таємничу трубу швидко покотилася по вулицях. Почали підходити сусіди, незнайомі люди, з подивом оглядаючи підземну дивину. Розмовам — не було меж. Всі погоджувалися з тим, що таку трубу бачать уперше. Серед старих жителів були й ті, які добре зналися на будівельній справі. Але й вони не змогли визначити ні її віку, ні чіткого призначення у цій місцевості. Адже труба свідчила про давніх добрих хазяїв, які піклувалися про свої зручності. У цивілізований спосіб.

Громада порадила господареві звернутися до фахівців: істориків, археологів. А ще краще — до спеціалістів краєзнавчого музею. Справді, вони не забарилися й приїхали другого дня. Пильно оглядали дивну знахідку, радилися між собою. Висловили припущення, що це — частина якогось досить старого водоводу. Щиро дивувалися міцному дереву, яке настільки добре збереглося. Чия труба, коли була закладена і ким — залишилося загадкою і для них. Попросили шматок для музею. Як експонат для зберігання та експонування. Хазяїн охоче відрізав їм чималеньку частину, додавши: «З мого городу». Решта викопаної труби ще довго лежала у Ващенковому сараї.

З часом про таємничу трубу потроху почали забувати. Та якось Микита, якому були потрібні дрова для опалювання будинку, знову повернувся до старої знахідки. Потім довго розповідав, якою незвичайно твердою була та деревина. Важко різалась, непросто було її розрубати.

Володимир Касьяновський. 1999 р. Миколаїв.
Корабельний район.

Продолжение следует…

Вам также может понравиться...