Таємниці Миколаєва. Подарунки лиману

Итак,  уважаемые читатели, продолжаем знакомство с отрывками  из книги известного николаевского краеведа Светланы Бойчук «ТАЄМНИЦІ ІСТОРИЧНИХ СКРАБІВ МИКОЛАЇВЩИНИ» (За переказами та легендами). Сегодня вас ждут:

ПОДАРУНКИ ЛИМАНУ

Досить тяжкими у нас були воєнні часи 1941-44 років. Півострів Кінбурн майже зовсім відрізаний від континенту, тому у «косичів» проблем було вдосталь. Ось і нині транспорт на косі — рідкість. А що про ті роки говорити!

Як не дивно, але у війну човен став нашим рятівником. Був для всіх і конячкою, і машиною. Завдяки йому ми не голодували. Бо в кожній родині по декілька рибалок. Та й риби тоді було досить багато. Й різних сортів. А ще добрим помічником годі стала для нас сіль. Так, звичайнісінька сіль, яка цінувалася дорожче за золото. Ось коли ми добре зрозуміли, який скарб подарувала людям земля. В ті часи її постачання було порушено, і люди дуже бідували.

З давніх-давен на косі завжди були озера, на яких росла сіль. Так, вона тут справді росте. Та ще так швидко, наче урожай на ниві. А яка смачна! Відрізняється від звичайної. Глянеш на озеро — ніби схід сонця. Сіль спочатку ніжно-рожевого кольору. Лише з часом стає біленькою, неначе сніг.

Завжди, як тільки проходили голодні випробування, місцеві намагалися побільше назбирати солі.

Так сталося і в цю війну. Її везли з багатьох озер. Й одразу вантажили на човни. А потім — водним шляхом до другого берега, до Очакова.

Взимку користувалися санчатами. Ті зими були досить суворими. Льодом вкривався весь лиман, і легко було по ньому діставатися берега. З усіх сіл по зимовому лиману тяглися льодові стежинки кінбурнців.

Думаєте, що рибу і сіль ми продавали? Що ви! З тих грошей- папірців на косі можна було лише піч розпалювати. Ми свої скарби міняли на одежину, продукти, господарські товари. Вони були просто необхідністю для кожного двору, родини. Але найдорожчим подарунком для пас, хазяїв, залишалося зерно. То був хліб, а в ньому — життя.

Незвичайну подію, яка сталася на косі ще на початку війни, довгі роки обговорював весь Кінбурн. Старі люди потім довго молилися, вважаючи, що сам Бог допоміг їм пережити те лихоліття. Л ще — дякували нашому святому Лиманові.

Було це так. В кінці серпня 1941 р. в цих місцях йшли запеклі бої. Наші відступали, німці наступали. Лиман весь час бомбували. Вода вирувала, наче в шторм. Коли все затихло, несподівано для всіх з води випливла чималенька баржа з відбірним зерном, її зранку знайшли допитливі хлопчаки. Стояла вона па мілині, біля самого вузького місця коси. Ту незвичайну новину миттєво рознесли по всіх хуторах. Яка то була радість для нас! Дорослі розуміли, що приплив дорогоцінний дарунок, та ще й у воєнні роки!

Очевидно, розмірковували чоловіки, зерно намагалися вивезти з охопленого боями Очакова. А баржа потрапила під бомбування німців і затонула. Але завдяки мінливому характеру місцевої води та землі її згодом пригнало на мілину.

Робота була для всіх. Цілими днями дорослі та діти ходили з мішками, відрами, кошиками, візочками, вибираючи тс золоте зерно. Зібрали все, до останньої зернинки. А потім все ретельно сушили та пересушували. Ох і добре було те зерно! Хліб та млинці пекли надзвичайно смачні. Воно врятувало всіх, хто годі не лінувався. У нашому краї німці та румуни довго не затрималися. ІЦо їм тут робити? Людей мало. Одні піски сипучі та колки тонучі. З ким і де було воювати?!

А щодо баржі — не дивуйтеся! Нам Лиман щороку такі сюрпризи викидає. Хлопчаки завжди додому приносять несподівані знахідки. Особливо після штормів. Якось у перші місяці війни викинуло радянську машину зі зброєю. Першими її знайшли дітлахи. Потім потай від дорослих довго гралися порожніми пістолетами та автоматами. Зовсім новими.

Старожили давно зауважили, що Лиман з косою живуть своїм особистим життям. За тисячолітніми законами. Кінчик коси теж постійно приносить несподіванки. Він ніколи не стоїть на місці.

Місцеві гордо говорили: «Коса танцює, її найтонший кінець підтанцьовує, а Лиман тисячоліттями колише Кінбурн на своїх хвилях».

Іван Мороз. 2003 р. Село Василівка. Кінбурнська коса

 

Продолжение следует…

 

Вам также может понравиться...