алкоголь ночью

Таємниці Миколаєва. Кінбурська знахідка

Продолжаем знакомить  вас с отрывками  из книги известного николаевского краеведа Светланы Бойчук «ТАЄМНИЦІ ІСТОРИЧНИХ СКРАБІВ МИКОЛАЇВЩИНИ» (За переказами та легендами). Сегодня вас ждет:

КІНБУРСЬКА ЗНАХІДКА

На початку XIX ст. на Кінбурнській косі Климентій Россет знайшов незвичайний сувій.

Про свого брата і його знахідку писала у спогадах-щоденннках наша землячка О.Смирнова-Россет: «Брат мій Климент був посланий розшуковувати в архівах все, що йому буде здаватися досить цікавим, для передачі до архіву Міністерств двору чи іноземних справ. Як пригадую, в містечку Олешки, що на Кінбурнській косі, він знайшов примірник першого маніфесту Катерини II після вступу її на престол. В ньому сказано, що за проханням Петра вона бере на себе тягар управління. Маніфест брат передав куди треба».

Незвичайний документ відразу ж вивезли до Петербурга.

В цей час у північній столиці імперії йшло формування та поповнення колекції музею старожитностей. Вже на початку XIX ст. його незвичайні фонди мали світове значення.

Відомо, що маніфест цариці Катерини II був програмою розвитку Російської держави на ХУІІІ-ХІХ ст.ст. Про сам документ, його зміст та важливість положень згадував російський письменник Вс. Іванов у романі «Принцеса Фіке».

Наталія Рудакова. 2000 р. Миколаїв.

Серед історичних та літературних джерел світової культури є чимало загадкових розповідей, які пов’язані з долею нашої землі та людей, які жили в Миколаївському краї. До них належить ім’я незвичайної жінки — Олександри Осипівни Смирнової-Россет (1809-1882). Її досить велика літературна спадщина (спогади, щоденники, записки тощо) не досліджувалася протягом 100 років. Лише у 1990-ті роки московське видавництво «Наука» вперше оприлюднило одну з частин її колоритних розповідей про життя суспільства І пол. XIX ст.

Дитинство малої Олександри пройшло в селах нинішнього Єланецького району — Адамівці та Водяному. Там жили її рідні. Найближчою була бабуся К. Є. Лорер, у дівоцтві — княгиня Ціціанова. Незважаючи на те, що майбутня талановита мемуаристка рано поїхала з маєтку, в наш край вона закохалася назавжди. Постійно згадувала свою батьківщину і тоді, коли стала фрейліною імператриці Марії Федорівни. Вона добре знала українську мову, любила співати українські пісні: «Я родилась в Малороссии, воспитывалась на галушках и варениках, и как мне ни мила Россия, я все же не могу забыть ни степей, ни тех звездных ночей, ни крика перепелов, ни журавлей на крышах, ни песен малороссийских». Її мемуари відтворили атмосферу звичаїв, побуту в бабусиному домі та селах українського степу.

Продолжение следует…

Вам также может понравиться...