Святий блогодійник

Продолжаем знакомство  с  книгой известного николаевского краеведа Светланы Бойчук «ШАНОВАНІ НЕЗНАЙОМЦІ»

Сегодня вас ждет:

СВЯТИЙ БЛОГОДІЙНИК

Добрих людей завжди було багато. Як серед звичайних громадян, так і серед панів. Мої батьки багато що пам’ятали про долю панів Аркасів. Особливо часто розповідали про пана Миколу Миколайовича Аркаса, що жив по вулиці Соборній. Його добре знало все місто. І дуже шанувало. Ніколи не відмовляв у допомозі. Завжди знайде тепле слово, обов’язково тримає дарунок у кишенях. Діточок — дуже любив. Ніколи не пройде мимо. Кого по голівці погладить та цукерку дасть, інших — розпитував про долю та рублі давав. Бо добре й щире серце мав.

По місту навіть чутка ходила, що кожного вечора пан сидить і нові кишені нашиває. Аби дарунки всі покласти, коли з дому буде йти. Щовечора готувався до виходу в місто. А ось його дружина, Аркасиха, жадібною була. Стежила, коли він виходив до міста, і завжди намагалася хоч одну одежину з його плечей зняти.

Коли наш пан ішов по вулиці, люди навіть вклонялися інакше: шанобливо так, щиро. І нижче, ніж іншим.

А перед усіма святами до будинку Аркасів ціла черга була. На два квартали стояла. Від самої Спаської, де тепер квіти продають, до східців будинку, що на Адміральській стояв. Усі терпляче чекали, бо знали, що пани багато дарунків приготували. Всім вистачить.

У ті дні й сама Аркасиха щедрою була. Теж роздавала. Поруч з Миколою Миколайовичем. Ось такі у нас миколаївські пани Аркаси були.

Дід Василь. 2003 р., Миколаїв. Яхт-клуб

Продолжение  следует…

Вам также может понравиться...